Вечір під навісом.

Потім Наталія відійшла від полковника і простягнула руку Андрію. У її голові на мить промайнула думка, що перед нею дуже приємний чоловік. Він їй одразу сподобався, і десь глибоко в душі майнула іскра: якби вона не збиралася повертатися до Польщі, можливо, між ними могло б зав’язатися щось більше, ніж просто знайомство.
Після того, як гості пройшли під навіс, де вже був накритий стіл, кожна з дівчат почала представлятися Андрію, кокетливо будуючи йому оченята. Атмосфера одразу стала невимушеною та веселою, наче ніяких валіз і загадкових машин зовсім не існувало.
Андрій посміхався, слухаючи дівчат, і з задоволенням ловив кожне їхнє слово. Спостерігаючи за ними, він зазначав, наскільки вони щирі та приємні у спілкуванні, проте мимоволі помітив, що його погляд знову і знову повертається до Наталії. Було в цій жінці щось таке особливе, якась незбагненна магнетична сила, що постійно тягнула його до себе, викликаючи щире захоплення.
Вечір минув чудово. Як тільки дівчата провели чоловіків, вони всі втрьох зібралися разом і, як це часто буває, одразу взялися обговорювати нового знайомого. Іришка збуджено вигукнула:
— О! Ну, як вам, дівчата, наші посиденьки? Ох, мені так сподобалося! А який цікавий цей Андрій!
Наталія злегка посміхнулася, підтверджуючи:
— Так, і з почуттям гумору в нього теж усе в порядку.
Ляля, яка до цього моменту спокійно слухала, хитро посміхнулася і встряла:
— Я все бачила... Він на тебе такі погляди кидав!
Наталія на мить задумалася, а потім тихо відповіла:
— Ну, він мені теж сподобався. Щось у ньому є таке... Якби я була тут надовго, хто знає, можливо, я б щось і придумала.
Іришка аж підскочила на місці:
— Ага... Наталочко, ти вже починаєш перетягувати ковдру на себе? — Вона хитро подивилася на подругу і засміялася. Але одразу посерйознішала: — Ну добре, подивимося, як буде далі. А якщо серйозно, я за тебе дуже рада. Це ж здорово, коли людина подобається.
Ляля м'яко підсумувала:
— Не хвилюйтеся, дівчата. Судячи з усього, він ще нікуди не їде. У тебе, Наталіє, є час. Ти ж теж щойно приїхала, і в тебе ще все попереду. Подивимося.
Дівчата розсміялися, але Наталія, відмахуючись від жартівливих нападок подруг, швидко додала:
— Та припиніть, дівчата, ну перестаньте! Я нікого не шукаю, мені й самій чудово. До того ж зараз голова забита зовсім іншим — цією валізою, а не побаченнями. Благо, моя-то при мені, а ось людина залишилася без своєї і, напевно, зараз дуже страждає.