Розмова на баскетбольному майданчику

Влад і Чейз сидять на лавці біля баскетбольного кільця після тренування. Хлопці вже розійшлися, і майданчик майже порожній. Саша втомлено кидає м'яч, спостерігаючи, як той відскакує від кільця. Влад помічає його задумливість.

Влад: Ти сьогодні якийсь дивний. Щось трапилось?Чейз (зітхаючи): Так, намагався поговорити з тіткою. Хотів попросити її переселити Лілю в іншу кімнату.

Влад (сміється): Переселити Лілю? І що вона сказала?

Чейз: Що я маю поводитися як дорослий і навчитися ладити з людьми.

Влад (киваючи): Ну, вона права.

Чейз(обурено): Влад, ти взагалі уявляєш, що це означає? Ліля — це ходяча катастрофа. Вона встигає дратувати вже одним своїм присутністю!

Влад: Ну, може, вона теж не в захваті від сусідства з тобою.

Чейз(з сарказмом): Та ну? У неї, мабуть, мрія всього життя — контролювати всіх.

Влад: Ти перебільшуєш. Хоча, якщо чесно, це звучить весело.

Чейз: Весело? Це жах. Кожного разу, коли я намагаюсь просто розслабитись, вона з'являється зі своїми коментарями.

Влад (сміючись): Ну, може, тобі варто припинити боротися і спробувати знайти спільну мову?

Чейз: Влад, ти мене не розумієш.

Влад: Може, це не так вже й погано?Тобі буде, що пригадати і не нудно.

Чейзом (грубо кидаючи м'яч в кільце): Так, дякую за "розваги".

Влад: Ну, тоді тобі доведеться змиритися з цим. Тільки  постарайся не втягнути в це всіх інших.

Вони обидва сміються, а Чейз знову втомлено дивиться на майданчик, розуміючи, що розмова з тіткою нічого не змінила.