Ліля сидить на лавці біля корпусу, недалеко від їдальні. Рядом з нею влаштувалась Ксюша, її найкраща подруга. Ліля виглядає роздратованою, а Ксюша з цікавістю розглядає її.
Ксюша: Ну, викладай, що сталося? Ти виглядаєш так, наче ось-ось вибухнеш.
Ліля (з обуренням): Що сталося? Мене поселили в одну кімнату з цим... Чейзом!
Ксюша (здивовано): З Чейзом? Тим самим? Тим, якого ти терпіти не можеш?
Ліля: Так! Мало того, що він постійно жартує не до місця, так ще й думає, що вся кімната належить йому.
Ксюша (сміючись): Може, це доля?
Ліля (дивлячись на неї з осудом): Ти серйозно? Це найгірший кошмар. Він постійно язвить і навіть речі свої розклав так, наче йому все одно, що я теж там живу.
Ксюша: Ну, з іншого боку, це шанс розібратись з вашими непорозуміннями. Хто знає, може, ви ще станете друзями?
Ліля (категорично): Ніколи. Він такий... хаотичний. Я не розумію, як можна бути настільки розслабленим і безвідповідальним.
Ксюша (усміхаючись): Може, він просто тобі не подобається, тому що ти сама занадто організована?
Ліля: Дякую за підтримку, звісно. Але, якщо чесно, я вже рахую дні до кінця цієї зміни.
Ксюша: А він сам що каже?
Ліля (зітхаючи): Так нічого толкового. Тільки язвітельні коментарі. Хоча іноді, знаєш, він здається...
Ксюша (з цікавістю): Здається яким?
Ліля (згадуючи): Не важливо. Все одно він залишиться тим самим дратівливим типом.