Нові цукерки

У Буха і Плюха тривають найнезвичайніші канікули!

У другий робочий день у кондитерській на них чекає не лише смачна робота, а й важлива розмова з тіткою Мірою.

А ще — справжні експерименти!

Ведмежата вигадують власні цукерки:

з горіхами, карамеллю, мармеладом і вафельками.

Але чи все вийде так, як задумано?

Що робити, якщо начинки переплуталися, а назви стали ще смішнішими за самі цукерки?

Весела, добра і дуже смачна історія про чесність, фантазію і про те, що іноді найнесподіваніші помилки

призводять до найцікавіших відкриттів.

І, звісно, до нового частування — «Асорті»!

Розділ 1. Новий день

Наступного ранку Бух і Плюх поїхали на роботу до кондитерської.

Сонце тільки піднімалося, повітря було свіжим, а попереду на них чекав новий день.

Але сьогодні ведмежата були не такими безтурботними, як зазвичай.

Їм належала важлива розмова з тіткою Мірою через учорашню історію з цукерками.

Бух їхав трохи повільніше, ніж зазвичай.

Плюх теж не поспішав.

— Ти думаєш… вона буде сваритися? — тихо запитав Плюх.

— Може… зовсім трішки? — додав він і зітхнув.

Бух трохи подумав:

— Не знаю…

— Але якщо не скажемо — буде ще гірше.

Плюх кивнув:

— Ми ж пообіцяли бабусі.

Бух і Плюх переглянулися й поїхали далі вже впевненіше.

— Добрий день, тітко Міро! — привіталися Бух і Плюх.

— Проходьте, мої хороші помічники, — усміхнулася тітка Міра.

— Сьогодні ваш другий робочий день.

Вона уважно подивилася на них і трохи нахилила голову:

— Але я бачу, що ви якісь сумні.

Що сталося?

Бух і Плюх переглянулися.

Бух зробив крок уперед,

Плюх глибоко вдихнув.

— Тітко Міро… нам потрібно в дещо зізнатися, — сказали вони.

— Я вас слухаю, — спокійно відповіла тітка Міра.

Бух і Плюх зібралися з духом і розповіли всю історію з цукерками.

Спочатку тихо.

Потім швидше.

А наприкінці — вже не перебиваючи один одного.

Вони замовкли й стали чекати.

Тітка Міра уважно вислухала, не перебиваючи.

Потім м’яко усміхнулася й сказала:

— Вчинок був не дуже хороший.

Ведмежата опустили голови.

Але тітка Міра продовжила:

— Але те, що ви зізналися — це дуже добре.

— Сподіваюся, ви все зрозуміли і більше так не робитимете.

Бух і Плюх обережно підняли очі:

— Звісно! — радісно сказали вони.

І в цю мить стало якось легше.

Ніби важкий камінчик перестав лежати всередині.

Тітка Міра усміхнулася:

— Тоді беріться до роботи.

Ведмежата одразу пожвавилися.

— Сьогодні у нас багато справ, — додала вона.

— І, можливо… щось нове.

Бух і Плюх переглянулися.

— Нове? — тихо повторив Плюх.

Бух усміхнувся:

— Значить, день буде цікавий.

І ведмежата з готовністю взялися до роботи.

Розділ 2. Солодкі ідеї

Ведмежата взялися розкладати цукерки по коробках.

Робота вже була їм знайома, і тепер усе виходило швидше й акуратніше.

Цукерка — в комірку.

Ще одна — поруч.

І ще.

Заповнені коробочки вони обережно закривали, перев’язували стрічками і складали у велику коробку.

У кондитерській було тихо й затишно.

Пахло шоколадом, ваніллю і чимось дуже-дуже смачним.

Плюх глибоко вдихнув:

— Як тут усе-таки гарно пахне…

Бух кивнув:

— Навіть краще, ніж учора.

Вони трохи помовчали, продовжуючи працювати,

а потім Плюх раптом сказав:

— Бух… а давай запропонуємо тітці Мірі зробити свої цукерки?

Бух одразу пожвавішав:

— Точно! Свої!

Друзі переглянулися й майже одночасно повернулися до тітки Міри:

— Тітко Міро, треба зробити нові цукерки!

— Наші! — додав Плюх і навіть підстрибнув.

Тітка Міра з цікавістю подивилася на них:

— Справді? І які ж?

Бух і Плюх заговорили, перебиваючи один одного:

— «Білченя Бублик»!

— «Маргошчині лапки»!

— «Бабусина мрія»!

— І «Ведмедики на півдні»!

Тітка Міра усміхнулася:

— Яка цікава ідея!

— Відчуваю, сьогодні буде щось дуже смачне.

— І чому такі назви? І що ж буде всередині цих цукерок?

Тепер Бух і Плюх говорили вже по черзі,

намагаючись нічого не переплутати.

Бух почав:

— У цукерках «Білченя Бублик» має бути шоколад і багато-багато різних горіхів.

Плюх одразу додав:

— Бо білченя Бублик дуже любить горіхи!

Бух показав на мисочку:

— А це карамель.

Плюх подивився:

— Вона липка?

Бух кивнув:

— Трохи.

— Зате солодка-солодка.

Плюх усміхнувся:

— Тоді це точно для Маргоші.

Він продовжив:

— У «Маргошчиних лапках» — шоколад і карамель…

Подивився на Буха і усміхнувся.

Бух радісно сказав:

— Вони будуть хрустіти, як кісточки!

— Маргоші точно сподобається!

Плюх трохи подумав і сказав:

— «Бабусина мрія» — тому що вона м’яка.

Бух кивнув:

— Там буде шоколад і мармелад… такий ніжний-ніжний.

Він на секунду замислився:

— А «Ведмедики на півдні»…

— Там буде світла вафелька, потім темний шоколад, а потім знову світла вафелька!

Плюх радісно підхопив:

— Як смужки!

— Так! — кивнув Бух.

— Ми живемо на півдні, і нам подобаються смужки, схожі на море!