Солодка робота

У Буха і Плюха починаються найнезвичайніші канікули!

Звичайний день раптом перетворюється на справжню пригоду, коли лунає важливий дзвінок і з’являється несподівана пропозиція — допомогти в кондитерській «Солодкоїжка».

Попереду на них чекає:

— перший робочий день

— аромат шоколаду та свіжої випічки

— коробки з цукерками

— і дуже велика спокуса…

Але чи зможуть ведмежата впоратися з відповідальною справою, коли навколо стільки солодкого?

І що станеться, якщо трохи переплутати «можна» і «не можна»?

Весела, добра і трохи липка історія про роботу, чесність і про те, що навіть найсолодші помилки можна виправити.

Розділ 1. Гарна новина

Бух і Плюх безтурботно проводили літні канікули.

Сонце світило, дні були довгими, а турбот — майже ніяких.

Але одного разу пролунав телефонний дзвінок.

Бабуся довго з кимось розмовляла.

Довго-довго.

Бух і Плюх переглянулися.

— Щось важливе, — прошепотів Плюх.

— Дуже важливе, — кивнув Бух.

Нарешті бабуся поклала слухавку і усміхнулася:

— У мене для вас новина.

— Гарна? — одразу запитали ведмежата.

— Дуже, — сказала бабуся. — Телефонувала тітка Міра.

Ведмежата оживилися.

Тітка Міра — та сама господиня крамнички, де вони брали продукти і рукавички для бабусі.

— У магазині відкрилися нові відділи, — продовжила бабуся.

— І навіть маленька кондитерська «Солодкоїжка».

— Кондитерська?! — хором сказали Бух і Плюх.

— Так, — усміхнулася бабуся. —

І тітці Мірі терміново потрібні два помічники.

Вона згадала про вас і запропонувала спробувати.

Ведмежата завмерли на секунду…

а потім підстрибнули:

— Ми згодні!!!

Причин було одразу кілька.

По-перше, вони дуже любили солодке.

По-друге, їм хотілося допомогти тітці Мірі —

вона завжди була до них дуже доброю.

І, по-третє, після роботи можна було вибрати собі подарунок.

— Це дуже серйозна справа, — сказала бабуся.

— Робота — це відповідальність.

— Ми впораємося! — впевнено сказав Бух.

— Обов’язково впораємося! — додав Плюх.

Бабуся уважно подивилася на ведмежат.

— Тоді вам потрібно підготуватися, — сказала вона.

— На роботу не можна запізнюватися і потрібно бути акуратними.

— Ми будемо дуже акуратними! — сказав Бух.

— І дуже відповідальними! — додав Плюх.

— І дуже старанними, — усміхнулася бабуся.

Маргоша, яка весь цей час лежала поруч, підняла голову.

— Гав?

— Ні, Маргошо, — сказала бабуся. —

Тебе сьогодні не запросили.

Маргоша трохи подумала… і тихо зітхнула.

— Ми все розкажемо! — пообіцяв Плюх.

— І, можливо, принесемо щось смачненьке, — додав Бух.

Маргоша одразу оживилася.

— Гав!

— Але спочатку треба попрацювати, — серйозно сказав Плюх.

Маргоша знову зітхнула…

але вже не так сумно.

Увечері ведмежата довго обговорювали, як усе буде.

— Як ти думаєш, скільки там цукерок? — запитав Плюх.

— Багато, — сказав Бух. — Дуже багато.

— А які вони?

— Різні. Шоколадні. Карамельні. Можливо, з горішками…

Плюх задумався.

— Головне — не переплутати роботу і їжу.

Бух теж задумався.

— Так… це буде складно.

Вони переглянулися

і тихо засміялися.

Перед сном бабуся ще раз нагадала:

— Пам’ятайте, головне — не скільки ви з’їсте, а як ви попрацюєте.

— Ми пам’ятаємо, — серйозно сказав Бух.

— Точно пам’ятаємо, — кивнув Плюх.

Маргоша вмостилася поруч і уважно на них подивилася.

Здається, вона теж запам’ятовувала.

Розділ 2. Бух і Плюх поспішають на роботу

Наступного ранку все було по-справжньому.

Ранній підйом.

Сніданок.

Зібрані речі.

Ведмежата виглядали дуже серйозно.

— Ми готові, — сказав Бух.

— Ми повністю готові, — додав Плюх.

Бабуся поправила їм одяг і усміхнулася:

— Ну що ж… помічники, вперед.

Ведмежата сіли на велосипеди і поїхали в бік крамнички тітки Міри.

Попереду на них чекав перший робочий день.

Бух подивився вперед:

— Цікаво… а там складно?

Плюх трохи подумав:

— Думаю, так. Але ж ми разом.

Бух кивнув:

— Тоді точно впораємося.

Вони поїхали швидше.

Колеса тихо шелестіли дорогою, а вітер ледь тріпав їхній одяг.

Маргоша залишилася вдома з бабусею.

Без друзів було незвично…

тихо…

і трохи сумно.

Вона зітхала, ходила подвір’ям і час від часу підходила до хвіртки.

Дивилася…

чекала…

знову дивилася.

Бабуся намагалася її розвеселити,

пропонувала ласощі…

Але Маргоша лише подивилася на миску, потім знову на хвіртку.

Вона вже чекала своїх друзів.

І, здається, рахувала кожну хвилину.

Розділ 3. Перший робочий день

У магазині тітка Міра зустріла ведмежат дуже тепло.

— Добрий день, помічники! — сказала вона.

— Сьогодні ви познайомитеся з нашою кондитерською.

Ведмежата зайшли всередину…

і завмерли.

У повітрі стояв аромат шоколаду, ванілі та свіжої випічки.

— Ваше завдання на сьогодні, — продовжила тітка Міра, —

укладати цукерки в коробки.

Вона показала: