Світ фотографії

Бух і Плюх отримують від дідуся Серго незвичайний подарунок — фотоапарат.

І з цього моменту їхній світ змінюється.

Тепер усе навколо стає ще цікавішим: дім, сад, бабуся, Маргоша… і навіть пил у підвалі.

Бух і Плюх фотографують усе підряд, плутаються, помиляються, сміються і поступово розуміють: справжній фотограф — це не просто той, хто натискає кнопку.

Це той, хто вчиться і вміє бачити.

Їм належить розібратися, що таке важливий кадр, чому порядок у фотографіях теж важливий і навіщо потрібно вчитися, якщо хочеш стати фотохудожником.

Адже попереду мета — виставка.

І ще багато відкриттів.

Це добра, тепла і смішна історія про перші кроки, помилки, дружбу і про те, як цікаво вчитися новому.

Розділ 1. Бух і Плюх фотографують

Бух і Плюх ніяк не могли натішитися своїми подарунками від дідуся Серго.

Фотоапарат і бінокль відкрили для них цілий новий світ.

З самого ранку наступного дня Бух і Плюх були зайняті справою.

Дуже важливою справою.

Вони по черзі фотографували одне одного.

— Тепер ти мене! — сміявся Плюх, намагаючись зробити «дуже серйозну мордочку», але в нього все одно виходила усмішка.

— А тепер не рухайся! — командував Бух. — Це художній кадр!

— Я і так не рухаюся! — обурювався Плюх, трохи похитуючись.

— Ти вже двічі моргнув!

— Я не моргав! Це очі самі!

Потім в об’єктив потрапили бабуся і Маргоша, дім і сад, двір і навіть старий сарай.

Маргоша, побачивши фотоапарат, спочатку гордо позувала, потім вирішила, що це нова гра, і почала носитися колами.

У результаті на більшості знімків виходила… розмита, дуже задоволена і дуже швидка Маргоша.

— Здається, вона — найфотогенічніша, — серйозно сказав Бух.

— Просто занадто швидка, — зітхнув Плюх.

Бух і Плюх не забули жодної кімнати: сфотографували кухню, горище і навіть темний підвал.

У підвалі Бух зробив таємничий шепіт: — Тут живе… хтось…
— Хто?! — прошепотів Плюх.

— Пил, — поважно відповів Бух.

І вони одразу сфотографували й його. Про всяк випадок.

У саду вони ловили в кадр усе підряд — пташок, квіти, улюблені бабусині троянди, жучків, павучків і навіть крихітних гусениць.

Одна гусениця вийшла на фото такою великою, що Плюх злякався:

— Це точно гусениця?

— Звичайно, — сказав Бух. — Просто вона… дуже близько.

Бух і Плюх ще довго не могли зупинитися.

— Давай ще одну! — сказав Бух.

— Останню! — відповів Плюх.

Вони зробили ще одну.

І ще одну.

— Тепер точно останню, — сказав Бух.

Клац.

— А тепер точно-преточно, — сказав Плюх.

Клац.

Маргоша подивилася на них, нахилила голову і, здається, вирішила, що це дуже дивна гра.

Але дуже весела.

Розділ 2. Забагато фотографій

Фотографій виявилося так багато, що ноутбук раптом почав «бурчати» і майже перестав працювати.

Він задумливо завис… подумав… і, здається, навіть образився.

Плюх почухав вухо:

— Бух… так справа не піде. Ми фотографуємо усе підряд.

— Навіть пил, — визнав Бух.

— Особливо пил, — кивнув Плюх. — Потрібно обирати найважливіше.

— Точно! — пожвавився Бух. — Давай створимо альбоми!

Вони створили папки: «Наша сім’я», «Дім», «Природа»…

— А «Пил»? — з надією запитав Бух.

— Ні, — впевнено сказав Плюх. — Пил нехай залишається в підвалі.

І акуратно розклали фотографії по місцях.

Ноутбук одразу перестав «бурчати», екран засяяв і, здавалося, навіть почав працювати швидше.

— Бачиш, — сказав Бух. — Йому теж подобається порядок.

— Звичайно, — кивнув Плюх. — Ніхто не любить, коли його завалюють гусеницями.

Бух і Плюх радісно переглянулися.

— Порядок — це чудово! — сказав Бух.

— Дуже! — погодився Плюх.

Бабуся, побачивши їхню роботу, тепло усміхнулася:

— Які ж ви в мене розумні. Там, де порядок — там і спокій.

Маргоша в цей момент голосно гавкнула, збила хвостом стос папірців зі столу
і радісно помчала у двір.

Бух і Плюх переглянулися.

— Ну… майже порядок, — тихо сказав Бух.

— Майже, — погодився Плюх.

І вони дружно розсміялися.

Вони знову відкрили папки.

— Дивись, тепер усе зрозуміло, — сказав Бух.

— Так, — кивнув Плюх. — Навіть трохи красиво.

— Значить, порядок — це теж частина фотографії?

— Мабуть, так, — задумався Плюх.

— Щоб потім не загубитися в них.

Бух подивився на екран:

— Раніше ми просто фотографували.

— А тепер починаємо розуміти, — додав Плюх.

Маргоша в цей момент знову пробігла повз.

Дуже швидко.

— І не завжди встигаємо, — сказав Бух.

Розділ 3. Бух і Плюх мріють про виставку

Минали дні.

Бух і Плюх дедалі більше любили прогулянки в ліс.
Маргоша завжди бігла поруч, весело виляючи хвостом і час від часу «перевіряючи»,
чи не втекли Бух і Плюх без неї.

Іноді вона вибігала вперед, потім поверталася…
потім знову вибігала…
і в підсумку втомлювалася найбільше.

З фотоапаратом світ став ближчим і цікавішим.
Кожен день приносив нові відкриття.

Після прогулянок Бух і Плюх розглядали знімки, показували їх бабусі…
і навіть Маргоші.

Маргоша, побачивши себе на фото, спочатку завмирала,
потім нахиляла голову набік…
а потім починала гавкати на зображення.