У пошуках сюрпризу

Одного разу Бух і Плюх надсилають дідусеві листа про свою пригоду з компасом…

А у відповідь отримують несподівану посилку.

Усередині — карта і загадка.

Куди вона веде?

Що означає червоний хрестик?

І де захований сюрприз?

На ведмежат чекає нова подорож — з пошуками, помилками та важливими відкриттями. Їм доведеться навчитися бути уважними, не поспішати з висновками і довіряти своїм думкам.

А наприкінці їх чекає не лише сюрприз, а й дещо значно важливіше.

Це добра історія про дружбу, спостережливість і про те, як цікаво відкривати світ навколо.

І, звісно, про те, що справжні пригоди тільки починаються.

Розділ 1. Посилка від дідуся

Бух і Плюх написали листа дідусеві Сергію про свої пригоди з компасом.

Вони детально розповіли, як вирушили до лісу, трохи заблукали і все ж таки змогли знайти дорогу додому.

Їм дуже хотілося, щоб дідусь дізнався, як їм допомогли його поради.

Плюх навіть кілька разів перечитав листа, щоб нічого не забути.

— Усе написали? — запитав Бух.

— Здається, так, — відповів Плюх. — І про компас, і про ліс, і про те, як ми не розгубилися.

Вони акуратно склали листа, поклали його в конверт і відправили.

Після цього кілька днів минали спокійно.

Бух і Плюх згадували свою прогулянку, іноді діставали компас і знову дивилися, як стрілка показує на північ.

— Цікаво, що скаже дідусь? — задумливо сказав Бух.

— Думаю, він буде радий, — відповів Плюх.

Минуло ще кілька днів.

І ось одного разу біля хвіртки зупинився листоноша.

Він тихо постукав.

— Для вас посилка, — сказав він.

Бух і Плюх перезирнулися.

— Посилка? — здивувався Бух.

— Від дідуся! — одразу здогадався Плюх.

Вони радісно підбігли ближче.

Маргоша теж одразу опинилася поруч і з цікавістю подивилася на коробку.

Листоноша передав їм посилку і усміхнувся.

Коробка була не дуже велика, але акуратна.

На ній був штамп, і виглядала вона так, ніби її відправили здалеку.

Бух і Плюх обережно взяли її.

— Як думаєш, що там? — запитав Бух.

— Зараз дізнаємось, — сказав Плюх.

Вони поспішили у двір і сіли поруч на лавку.

Маргоша вмостилася біля них і уважно стежила за кожним рухом.

Бух обережно відкрив коробку.

Бух і Плюх нахилилися ближче.

Усередині було щось цікаве.

Вони переглянулися.

І в цей момент обидва відчули

— починається нова пригода.

Розділ 2. Карта

Усередині лежала акуратно складена, намальована від руки карта.

Бух і Плюх обережно дістали її і розгорнули.

— Дивись… — тихо сказав Бух.

Карта була детальна і дуже зрозуміла, ніби дідусь спеціально постарався, щоб їм було легше розібратися.

Бух провів лапою по лінії.

— Оце, здається, наша вулиця.

— Так, — кивнув Плюх. — Вулиця Південна.

На карті вона була зображена у вигляді двох рівних чорних ліній.

Трохи далі стояв коричневий значок будинку — саме такого, в якому жили Бух і Плюх з бабусею.

— Це точно наш дім, — впевнено сказав Бух.

Вздовж вулиці були намальовані зелені дерева.

Вони виглядали як маленькі кружечки, що стояли рівним рядом.

— А це дерева біля дороги, — зауважив Плюх.

З іншого боку будинку тягнулася хвиляста синя лінія.

— Річка! — зрадів Бух.

Поруч зі стрілкою було показано її течію.

Плюх уважно подивився:

— Отже, вода тече ось сюди…

Він провів лапою у напрямку стрілки.

Від будинку вела звивиста коричнева лінія — стежка.

Вона йшла в бік лісу.

— Ми по ній ходили, — згадав Бух.

Ліс був позначений зеленим контуром, усередині якого розташовувалися маленькі кружечки дерев.

Бух і Плюх на мить замовкли, уважно розглядаючи карту.

Кожна деталь на ній здавалася важливою.

— Дивись… — сказав Плюх.

Ближче до річки було окремо позначене велике дерево.

Воно було намальоване трохи більшим за інші.

— Ми його знаємо, — сказав Бух. — Ми повз нього ходимо до річки.

Поруч із деревом був намальований червоний хрестик.

Вони переглянулися.

— Значить, там і є сюрприз, — упевнено сказав Бух.

Але Плюх не поспішав.

Він продовжував уважно дивитися на карту.

— Зачекай… тут є ще дещо.

У глибині лісу були позначені просіки та звивисті стежки.

А на перехресті стежок було намальоване велике коло з маленьким помаранчевим прапорцем.

— Це теж важливо, — тихо сказав Плюх.

Бух нахилився ближче.

— Думаєш, це інше місце?

Плюх знизав плечима:

— Не знаю… але дідусь просто так нічого не малює.

Поруч із картою лежала записка.

Бух узяв її і обережно розгорнув.

— Давай прочитаємо, — сказав він.

Плюх підсунувся ближче.

Бух почав читати вголос:

— «Дорогі мої Бух і Плюх, я дуже радий вашому листу. Ви молодці, що впоралися з непростим завданням і не розгубилися в лісі».

Плюх уважно слухав і тихо усміхався.

— «Тепер перед вами нове завдання», — продовжив Бух.

— «Якщо ви впораєтеся з ним, на вас чекатиме цікавий сюрприз».

Бух і Плюх замовкли.

Вони знову подивилися на карту.

— Значить, це підказка, — сказав Бух.

— Так, — кивнув Плюх. — І нам потрібно її розгадати.

Вони переглянулися.

У їхніх очах знову з’явився той самий знайомий вогник.

Тепер усе стало зрозуміло.

І водночас — тільки починалося.

Розділ 3. У пошуках сюрпризу