Пліт на річці

Повернувшись з моря, Бух і Плюх не можуть всидіти на місці — їм знову хочеться пригод.

Одна випадкова знахідка підказує ідею: збудувати справжній пліт і вирушити в невелику подорож річкою.

Але річка виявляється не такою простою, як здавалося спочатку.

Течія стає сильнішою, а маленька пригода — несподівано серйозним випробуванням.

Ця історія про сміливість, відповідальність і про те, чому важливо не забувати говорити близьким про свої плани.

І, звичайно, про те, що навіть найсміливіші пригоди кращі, коли поруч є турбота і тепло дому.

Розділ 1. Нова ідея

Бух і Плюх повернулися з моря додому з прекрасним настроєм.

Вони дуже добре відпочили з бабусею на морі. Купалися, гралися, гуляли морським містом, їли фрукти і добре висипалися.

Удома стало тихо і спокійно.

Але довго сидіти без діла їм не хотілося.

— А давай ще пригоду, — сказав Бух.

Плюх одразу пожвавішав:

— Давай!

Він сів за комп’ютер і почав шукати ідеї.

Гортав сторінки, розглядав картинки, іноді зупинявся і задумливо хмурився.

Бух стояв поруч і весь час питав:
— Ну що? Знайшов?

— Поки що ні…

— Треба щось пов’язане з водою, — сказав Бух.

— Як у дідуся.

Вони згадали його розповіді. Про море, карти, компас і далекі подорожі.

І раптом Плюх зупинився:

— Дивись!

На екрані був пліт. Він повільно плив річкою.

Бух навіть зробив крок ближче:

— Ого…

— Нам потрібен пліт, — сказав Плюх.

— А надувний матрац підійде? — запитав Бух.

— Ні, — похитав головою Плюх.

— Він може лопнути.

Бух кивнув:

— Тоді будемо робити пліт.

Розділ 2. Будуємо пліт

Ведмежата одразу пожвавішали і побігли до річки.

Туди, де вони раніше рибалили і де одного разу зустріли Волшебію.

Річка була спокійна і знайома.

— Нам потрібні невеликі колоди і мотузка, — сказав Плюх.

Вони швидко повернулися додому і попросили у бабусі моток мотузки.

— Навіщо він вам, пустуни? — запитала бабуся.

— Ми хочемо зробити пліт.

Бабуся уважно подивилася на них:

— Тоді обов’язково розповідайте мені все, що робите.

Але ведмежата вже не чули її.

Нова ідея захопила їх повністю.

На березі вони почали будувати пліт.

Бух приносив невеликі колоди, обираючи найрівніші.

Плюх акуратно зв’язував їх мотузкою, намагаючись затягнути вузли міцніше.

Іноді вони сперечалися, але відразу мирилися і продовжували.

Невдовзі вийшов невеликий пліт, на якому могли поміститися двоє ведмежат.

— Нам потрібні палиці, — сказав Плюх.

Бух знайшов дві легкі гілки.

— Тепер точно готово!

Розділ 3. Ми пливемо

Вони підштовхнули пліт до води і обережно забралися на нього.

Пліт трохи похитнувся. Вода тихо торкнулася його країв.

— Обережно… — сказав Плюх.

Ведмежата завмерли, прислухаючись до річки.

Спочатку пліт не рухався.

Бух і Плюх взяли по палиці і спробували відштовхнутися від берега.

Але у них не виходило.

— Ми заважаємо одне одному, — сказав Плюх.

— Точно, — кивнув Бух.

— Давай однією палицею.

— Тоді я керуватиму, — сказав Бух.

Він обережно відштовхнувся.

Пліт тихо зрушив.

— Ми пливемо! — зраділи ведмежата.

Річка повільно несла їх уперед.

Вода тихо плескалася біля країв плота.

Бух і Плюх усміхалися і відчували себе справжніми мандрівниками.

— Як у розповідях дідуся… — сказав Плюх.

— Точно, — кивнув Бух.

Маргоша спочатку радісно бігла поруч берегом, але невдовзі зупинилася і залишилася позаду.

Вона тихо скавчала, дивлячись, як пліт відпливає далі.

Розділ 4. Швидка течія

Спочатку все було спокійно. Пліт повільно плив річкою.

Вода тихо плескалася біля країв, річка здавалася знайомою і доброю.

Бух і Плюх із задоволенням дивилися навколо. Береги річки потопали в зелені.

Високі дерева схилялися над водою, і їхні відображення тихо похитувалися на поверхні.

Птахи перегукувалися десь у гілках, і їхні голоси розносилися над водою.

Здавалося, що все навколо спокійне і нікуди не потрібно поспішати.

Іноді повз пропливали гілочки і листя, а в прозорій воді поміж ними плавали маленькі рибки.

Але поступово течія ставала сильнішою. Пліт почав рухатися швидше.

Бух міцніше стиснув палицю:

— Треба триматися ближче до берега…

Плюх теж намагався допомагати, але керувати ставало все важче.

Вода шуміла голосніше. Пліт повертало, і він уже не слухався.

Ведмежата переглянулися.

— Бух… — тихо сказав Плюх.

І раптом попереду з’явилося нагромадження колод і гілок. Вони застрягли впоперек річки, утворюючи перешкоду.

Пліт швидко несло прямо до нього.

— Дивись… — прошепотів Плюх.

Бух спробував відштовхнутися палицею, але течія була сильнішою.

За мить пліт м’яко вперся в переплетення гілок і зупинився.

Вода продовжувала шуміти навколо, але сам пліт більше не рухався.

Ведмежата завмерли, а потім переглянулися.

— Ми зупинилися… — видихнув Плюх.

Бух кивнув:

— Так…

Їм стало трохи легше. Але все одно було тривожно.