На морі

Після від’їзду дідуся в домі стало тихо, і Бух із Плюхом сумували за його розповідями та морськими пригодами. Але бабуся Нататеня знаходить спосіб повернути радість — попереду на них чекає справжня подорож до моря.

Нове містечко, теплий пісок, перші хвилі й знайомство з великим морським світом відкривають для ведмежат зовсім інші відчуття. А потім — дорога вздовж берега, невелике випробування і несподівана морська прогулянка, про яку так любив розповідати дідусь.

Це історія про те, як смуток перетворюється на радість, а розповіді — на справжні спогади.

Розділ 1. Ми їдемо до моря

Бух, Плюх і бабуся Нататеня проводжали дідуся. Він вирушав у морське плавання.

Ведмежата довго махали йому вслід. Їм зовсім не хотілося розлучатися.

Коли вони повернулися додому, стало тихо.

Увесь наступний ранок Бух і Плюх сумували. Вони майже не гралися і мало розмовляли.

Маргоша бігала за ними і тихенько скиглила. Вона звикла до веселих ігор і не розуміла, чому все змінилося.

Бабуся нагодувала ведмежат сніданком і уважно подивилася на них.

— Ви сумуєте? — м’яко запитала вона.

Бух і Плюх мовчки кивнули.

Бабусі стало дуже шкода ведмежат. Вона трохи подумала і пішла до своєї кімнати.

Там вона довго з кимось розмовляла телефоном.

Коли бабуся повернулася в сад, Бух і Плюх одразу подивилися на неї.

Наче відчули — зараз буде щось хороше.

Бабуся усміхнулася:

— Мої дорогі, у мене є ідея. Я поговорила зі своєю подругою Елізабет.

Вона запросила нас у гості.

— У гості? — пожвавився Плюх.

— Так, — кивнула бабуся.

— Вона живе в маленькому містечку на березі моря.

Воно називається Анабель.

Бух і Плюх переглянулися.

— Ми поїдемо до моря?

— Поїдемо, — сказала бабуся.

— Відпочинемо, будемо гуляти і купатися.

Радості ведмежат не було меж.

Вони обіймали бабусю, одне одного і навіть Маргошу.

Розділ 2. У гостях у тітоньки Елізабет

Через день вони вже їхали автобусом.

Дорога тягнулася вздовж полів і дерев. Сонце світило м’яко і спокійно.

Маргоша дивилася у вікно і іноді тихенько скиглила від хвилювання.

Бух і Плюх не відривалися від дороги. Їм здавалося, що море ось-ось з’явиться.

І нарешті показалося містечко Анабель.

Воно стояло на березі моря. Навколо було багато квітів і зелені. Повітря здавалося свіжим і прозорим.

Біля хвіртки маленького будинку їх уже чекала тітонька Елізабет.

— Вітаю, мої дорогі, — сказала вона.

— Проходьте.

Будинок був затишний і світлий.

— Для вас я приготувала окрему кімнату з верандою, — сказала тітонька.

— А для Маргоші — м’який матрацик.

Бух і Плюх ввічливо подякували їй.

Вони були раді знайомству з тітонькою Елізабет.

Ведмежатам подобалася така увага і турбота.

Розділ 3. Знайомство з морем

Після сніданку ведмежата не витримали:

— Можна на море?

Бабуся усміхнулася:

— Можна.

Вони побігли на пляж.

Перед ними розкинулося море.

Пісок був теплий і золотий.

Вода — синя, з білими баранцями хвиль.

Бух і Плюх зупинилися.

— Ось воно… — тихо сказав Плюх.

Вони обережно зайшли у воду. Вона була тепла і прозора.

Дно м’яке, як на березі.

Трохи далі з’явилися камінці, водорості і маленькі рибки.

Бабуся з тітонькою Елізабет відпочивали на шезлонгах у тіні, спостерігаючи за ведмежатами.

Ведмежата слухалися бабусю і не відходили далеко.

Вони були в повному захваті.

Перед ними відкрився новий світ.

Зовсім не схожий на річковий.

Маргоша бігала уздовж берега і обережно підходила до води.

Наближався час обіду.

Час було повертатися додому.

У прохолодній тіні будинку вже був накритий стіл.

На ньому стояли прості і смачні страви, лежали стиглі фрукти.

Після їжі настав час відпочинку.

Бух і Плюх лежали поруч.

Спочатку вони тихо розмовляли, ділилися враженнями і будували плани.

— Увечері знову підемо до моря, — сказав Плюх.

— Коли стане прохолодніше, — відповів Бух.

Потім розмови стихли.

Їм просто хотілося ще трохи побути з цим днем.

Увечері всі зібралися на веранді.

Пили чай і дивилися на море.

Сонце повільно опускалося.

Вода ставала теплою, золотистою.

Маргоша вмостилася поруч і тихо зітхала.

Бух і Плюх мовчали.

У такі хвилини вони згадували розповіді дідуся Серго.

Про далекі плавання, про несподівані зустрічі і про море, яке завжди різне.

Їм трохи не вистачало його поруч.

Але море було тут.

Воно шуміло зовсім тихо, ніби продовжувало його історії.

І від цього ставало спокійно.

Розділ 4. Невелика подорож

Минуло кілька днів.

Одного разу бабуся Нататеня сказала:

— А хочете прогулятися до сусіднього містечка?

Воно називається Моребель.

Ведмежата одразу зраділи.

Наступного ранку вони вийшли до моря і пішли вздовж берега.

Спочатку йти було легко. Пісок був теплий, хвилі тихо шуміли поруч.

Моребель здавався зовсім близько.

Бух і Плюх весело йшли попереду.

Вони зупинялися, щоб відпочити, перекусити або ненадовго зайти у воду.

Бабуся йшла слідом, а поруч із нею бігла Маргоша.