Бух і Плюх виховують Маргошу

Бух і Плюх — два допитливих ведмежатка, які обожнюють пригоди.

Одного дня в їхньому житті з’являється маленьке щеня Маргоша — і все змінюється.

Разом вони вчаться дбати, дружити, долати труднощі та ставати справжньою командою.

Це історія про тепло дому, підтримку близьких і маленькі щоденні перемоги.

Розділ 1. Знайомство з Маргошею. "Сюрпризи" вранці

Наступного ранку, після появи Маргоші в домі, у Буха й Плюха з’явилося чимало нових справ.

Тепер потрібно було прокидатися раніше за Маргошу, щоб встигнути вивести її на прогулянку в сад.

Та не завжди це вдавалося…

Іноді Маргоша прокидалася першою. Вона тихенько вставала, потягувалася, весело махала хвостиком… і вирушала досліджувати кімнату.

А коли Бух і Плюх нарешті відкривали очі — їх чекали «сюрпризи».

— Ой… — тихо казав Бух.

— І це теж сюрприз? — зітхав Плюх.

І тоді Бух і Плюх дивувалися, як така маленька Маргоша може залишити так багато калюж і «сюрпризів».

Доводилося прибирати майже цілий день.

Маргоша ж у цей час весело бігала поруч, ніби зовсім не розуміла, що сталося. Вона дивилася на них великими очима, нахиляла голівку і радісно гавкала.

— Вона ж не спеціально… — сказав Плюх.

— Звісно, не спеціально, — погодився Бух і взяв ганчірку.

Бабуся Нататеня хотіла допомогти, але Бух і Плюх твердо сказали:

— Це наш друг. Ми самі повинні про нього дбати.

Бабуся лише усміхнулася й похвалила їх.

— От і добре, — сказала вона. — Значить, ви вже зовсім дорослі.

Бух і Плюх переглянулися… і ще старанніше взялися до справи.

Розділ 2. План: гуляють та прибирають

Тоді Плюх придумав план:

— один із нас гуляє з Маргошею, а інший прибирає вдома. А потім ми міняємося.

Бух задумався, почесав потилицю й кивнув: — Чесно! По черзі!

І вже за хвилину план почав працювати.

Плюх узяв Маргошу на прогулянку в сад. Там вона радісно бігала між кущами, нюхала траву, ловила метеликів і весь час крутилася навколо Плюха.

— Не так швидко! — сміявся він. — Я ж не білка!

А в цей час Бух залишився вдома. Він узяв ганчірку, відерце з водою і з серйозним виглядом узявся до прибирання.

— Ось тут… і ще тут… — бурмотів він. — Ого, скільки роботи!

Коли Плюх повернувся, вони помінялися.

Тепер уже Бух гуляв із Маргошею, а Плюх прибирав. І незабаром у них це стало виходити значно швидше й веселіше.

А годувати Маргошу допомагала бабуся — і це було дуже доречно.

Вона завжди знала, що і коли краще дати маленькому щеняті.

Минув місяць.

Бух і Плюх звикли до нових обов’язків, і все стало значно легше. Вони вже не плуталися, хто що робить, і навіть інколи сміялися над ранковими пригодами.

Маргоша росла веселою й дуже грайливою.

Але разом із цим вона почала відчувати себе головною.

Вона ганяла Буха й Плюха по кімнаті, намагалася вкусити й показати, хто тут господар.

Іноді вони з вереском тікали або швидко стрибали на диван чи стілець, де її гострі зубки не могли їх дістати.

— Рятуйся! — вигукував Бух.

— Вона знову почала! — сміявся Плюх, підстрибуючи на місці.

Маргоша ж тільки радісно гавкала й махала хвостиком, вважаючи все це чудовою грою.

Було весело… але й трохи складно.

Розділ 3. Розмова з бабусею

Одного разу Бух і Плюх прийшли до бабусі за порадою.

Вони сіли поруч із нею, трохи засмучені й задумливі.

— Бабусю… — почав Плюх. — Маргоша нас зовсім не слухається.

— І постійно думає, що вона головна, — додав Бух.

Бабуся Нататеня уважно подивилася на них і лагідно усміхнулася.

— Тільки не кажіть, що вам потрібен кінолог, — сказала вона жартома. — З одним щеням ми й самі впораємося.

Бух і Плюх переглянулися й одразу пожвавішали.

— Справді? — запитав Бух.

— Звичайно, — відповіла бабуся. — Потрібні лише терпіння, турбота і трохи розуму.

— Терпіння у нас є! — сказав Плюх.

— І турбота теж! — додав Бух.

— От і чудово, — кивнула бабуся.

Друзі подякували й швидко побігли до своєї кімнати.

Вони відкрили комп’ютер і почали…шукати в інтернеті книжки про виховання собак.

— Найперше, — сказав Плюх, уважно читаючи, — Маргоша повинна зрозуміти, що головні тут ми.

Я, ти й бабуся — наша зграя.

Бух серйозно кивнув:

— Мудро!

Відтоді вони почали поводитися впевненіше й спокійніше.

І поступово Маргоша почала це розуміти.

Розділ 4. Навчання командам

Тоді Бух і Плюх вирішили навчити Маргошу першим командам.

Вони вийшли на середину кімнати, а Маргоша одразу весело підбігла до них, махаючи хвостиком.

— Почнемо з «Сидіти», — серйозно сказав Плюх.

Він підняв маленький шматочок ласощів:

— Маргошо, сидіти!

Щеня спочатку нахилило голівку, ніби не зовсім зрозуміло, чого від нього хочуть…

А потім — раз! — сіло.

— Вийшло! — радісно вигукнув Плюх.