Чарівна рибалка

Добра і тепла казка про двох ведмежатів - Буха і Плюха.

Одного разу вони вирушають на рибалку і зустрічають золоту рибу на ім'я Волшебія.

Вона обіцяє виконати їхнє бажання, але за однієї умови — ведмежата мають стати чесними, старанними і не лінуватися.

Це історія про дружбу, відповідальність і те, що справжнє диво — це не чудо, а наші власні вчинки.

Розділ 1. Ранок

Стояла гарна тепла погода. Сонце виглядало з-за хмар, а похмурі хмари поступово розходилися. Сріблястою стрічкою переливалася річка, тихо дзюрчав серед зелених берегів.

Брати-ведмежата Бух і Плюх жили разом із бабусею Нататенею в затишному будиночку, прикрашеному трояндами. Поки мама і тато були в географічній експедиції, бабуся дбайливо наглядала за ними.

Іноді ведмежата сумували за батьками, але знали, що ті скоро повернуться з новими цікавими історіями.

У цей день Бух і Плюх прокинулися рано вранці.

— Ходімо на рибалку! — радісно запропонував Плюх.

— Ходімо… — сонно відповів Бух, потягуючись.

Бабуся Нататеня вже прокинулася і займалася трояндами у своєму саду...

Бух і Плюх підійшли до неї, привіталися і розповіли, що збираються піти на рибалку.

— Бабусю, можна ми сходимо до річки? — спитав Плюх.

Звичайно, мої хороші, — усміхнулася бабуся. — Тільки будьте обережні і не йдіть далеко. На кухні на вас чекають ваші улюблені бутерброди.

Ведмежата з апетитом поснідали бутербродами з маслом і малиновим варенням, взяли вудки і вирушили до річки.

Розділ 2. На березі

На березі вже сиділи рибалки. Але Бух та Плюх знайшли затишне місце на піщаному пляжі.

Бух влаштувався у кріслі і майже одразу задрімав.

Плюх, як більш відповідальний брат, акуратно насадив черв’ячка і закинув вудку. Вода була спокійною і тихою.

Волосінь майже не ворушилася. Раптом вода заворушилася, і по поверхні пішли кола.

— Клює, клює! — радісно закричав Плюх.

Вудка смикнулася, волосінь натягнулася.

Плюх міцно схопив її і потягнув з усіх сил.

— Бух, допоможи! — крикнув він, але Бух тільки перевернувся у своєму кріслі і продовжував спати.

Ще трохи — і з води показалася золотиста рибка. Її луска переливалася на сонці, мов маленькі вогники.

Плюх обережно тримав рибку в лапах і не зводив з неї очей.

І раптом…

Рибка тихо сказала:

— Будь ласка… опусти мене у воду. Мені важко дихати на повітрі.

Плюх одразу кивнув:

— Звичайно!

Він обережно опустив рибку назад у річку.

Розділ 3. Волшебія

Золота луска м’яко блиснула у воді, і рибка залишилася поруч, біля самої поверхні.

— Дякую, — сказала вона.

Плюх з полегшенням зітхнув і усміхнувся:

— Зачекай тут. Я зараз покличу Буха.

Він підійшов до брата і легенько потряс його за плече.

— Бух… прокинься…

Бух щось пробурмотів і перевернувся на інший бік.

— Бух! Прокидайся! — уже голосніше сказав Плюх.

Бух відкрив одне око:

— Уже клює?..

— Ти не повіриш, — прошепотів Плюх.

— Там… риба… вона розмовляє!

Бух сів, позіхнув і потер очі:

— Плюх, ти знову жартуєш…

— Іди і подивись сам!

Бух неохоче встав і підійшов до берега.

Плюх обережно показав йому рибку.

Бух завмер.

— Я… ще сплю? — тихо запитав він.

Плюх усміхнувся:

— Ні. Ти просто все проспав.

Бух почухав потилицю і здивовано подивився на рибку:

— Оце так…

— Оце рибалка…

Золота рибка спокійно подивилася на ведмежат і сказала:

— Доброго дня. Мене звати Волшебія. 

— І я можу виконати ваші бажання.

Ведмежата переглянулися.

Розділ 4. Складний вибір

У Буха і Плюха були останні канікули перед закінченням навчального року.

Вони весело проводили час: гуляли, ловили рибу, каталися на велосипедах і ласували солодкою малиною. Дні минали легко й безтурботно.

Плюх серйозно замислився:

— Бух… а ми ж зовсім забули про завдання Белли Ведмежатівни…

Бух трохи знітився і почухав потилицю:

— Точно… Вона ж казала, що це дуже важливо…

Перед очима ведмежат ніби з’явилася їхня вчителька — добра, але сувора біла ведмедиця Белла Ведмежатівна.

Вона стояла біля дошки й пояснювала завдання на канікули:

«Розв’язати приклади, прочитати книгу і зібрати гербарій».

Плюх зітхнув:

— Якщо ми нічого не зробимо, ми не зможемо стати найкращими…

Бух замислився, а потім тихо сказав:

— А я так хотів отримати золоту медаль…

— І я! — підхопив Плюх.

— Уявляєш, із молочного шоколаду з горіхами!

Ведмежата подивилися одне на одного — перед ними стояв непростий вибір.

З одного боку — веселі канікули, з іншого — важливе завдання і мрія стати найкращими.

Вони знову подивилися на Волшебію.