Місто древніх

Плаваючи далекими краями нового світу, Браво багато разів чув одну й ту ж легенду про покинуте місто древніх цивілізацій, що повністю зроблене із золота та оздоблене різного роду коштовностями. Перекази різних країв дещо відрізнялися, проте у всіх вказувалось, що це дивовижне місто заховано глибоко в горах за щільними заростями джунглів та майже ніколи не виринає з густих прошарків хмар.

Цього разу Браво був у складі дослідницької місії, що шукала нові короткі морські шляхи до нерозвіданих земель. Їх корабель зупинився у невеликому тогровому містечку на березі великої землі. Поки капітан корабля відбув з візитом до голови міста у справах налагодження стосунків з королівською місією, рядові матроси трудились в порту, ремонтували корабель та заповнювали трюми запасами провізії. Тим часом Браво разом з деякими членами його команди вирішили прогулятися містом і відпочити. За час подорожі на цьому судні він знатно здружився з двома відставними офіцерами: нудним та буркотливим Семом і великим поціновувачем ризику та пригод Джеком. Також з ними пішов Баск - колишній багатий торговець, який дуже любив азартні ігри та програв весь свій статок, а зараз мандрує з дослідницькими експедиціями шукаючи легкі багатства, щоб повернути своє колишнє життя.

У ході свого знайомлення з містечком, вони натрапили до багатолюдної місцевої таверни. Спраглі від палючого місцевого сонця, вони зайшли перепочити та поспілкуватися з місцевими щодо багатств цієї землі. Щойно вони розмістилися за столиком, як до них підійшов дивакуватий старий і звернувся:

- А, ще одні шукачі золотого міста? Думаєте ви тут перші, хто бажає знайти ті незліченні багатства і прославитись?

Команда здивовано дивилась на старого, але не робила ніяких зауважень, він не виглядав вороже, а згадка про гори золота усіх зацікавила.

 -  Бачу, що я вгадав, - продовжив дід - Що ж, я прожив тут все життя, і мої батьки прожили, і їх батьки. Я можу розказати вам все, що знаю про золоте місто, включаючи таємні знання, що передаються в нашому роду з покоління в покоління, звісно якщо ви пригостите мене холодним пивом та м'ясом, на голодний шлунок не дуже розказується. 

Браво зацікавився словами місцевого діда, хоча поглянувши по сторонам, побачив інших місцевих, що перешіптувалися і сміялися. Схоже, що вони не перші, кому цей старий хоче розказати дивні байки за їжу і випивку. Але він все одно підкликав до себе офіціанта, замовити щось старому.

- Браво, невже ти віриш, що цей брудний безхатько розкаже тобі як просто можна знайти гори золота. - сказав Сем, який вічно піддавав сумніву чужі ідеї. - Поглянь на нього, якби він знав, де є коштовності, то ходив би тут обідраний і випрошував їжу?

- Облиште, - підхопив Браво, - невже вам не хочеться потішити себе думкою про неймовірне багатство?  Нам все одно нічим зайнятись у цій дірі, а так за пару монет хоча б якісь розваги будуть. Тим паче я вже давно чув легенди про золоте місто і зайва інформація, навіть від неохайного старого може пролити частку світла на цю загадку.

- Гори золота, це саме те, що вабило мене у цю далеку і складну подорож, - з радістю погодився Баск.

- Цікаво, чи вистачить мені до кінця життя стільки золота, скільки я зможу на собі винести з того міста. - задумчиво підхопив Джек.

Поки вони говорили, офіціант уже приніс старому пиво та щось з дешевих харчів.

- Невже це дешеве їдло повинне мене змусити розкрити вам таємницю неземного багатства, - почав був вередувати старий, намагаючись вибити собі щось краще, побачивши зацікавленість приїзжих до його розмови.

- Діду, ти б і за це сказав дякую. Якби в нас були важливі справи, ти б уже отримав копняка і летів подалі. - зверхньо сказав Джек. - Гадаю, що тут є багато інших бажаючих розказати нам байку за їжу.

- Я взагалі вважаю, що спершу інформація, а потім пиво, якщо звісно нам сподобається почуте. - додав Сем.

Старий зрозумів, що може лишитись і без цього, тому швидко вхопив однією рукою келих і надпив, а іншою - шмат хліба та надкусив з двох сторін.

- Таки ваша правда. Дуже дивно зі сторони виглядає, що я знаю про гори золота, а сам хожу в обносках і харчуюсь, що бог пошле. Але в цьому і є найбільша загадка міста-легенди. - почав розповідати дід, почергово роблячи ковток або кусаючи хлібину. - Початок ця історія бере багато віків назад. В той час велику частину даної місцевості заселяли племена розвинутих і войовничих людей. Вони мали передові технології, виготовляли майстерні знаряддя праці та зброю, який не було рівних у ті часи. Вони досконало опанували обробку земель та збирали такі врожаї, що ніхто не знав голоду. Часто вони селилися на пагорбах і гірських плато, як кажуть легенди, щоб бути ближче до своїх богів, що мешкають на небесах. І саме десь там серед непрохідних гірських масивів, за густими чагарниками та урвистими скелями, має бути сховане їх священне місто. Щоб бути на рівні з богами все місто було збудоване із чистого золота, щедро оздоблене дорогоцінним камінням та майстерним різьбленням. Це було місце поклоніння богам та містичним ритуалам, яких ніхто із сторонніх не знає. Я до речі теж не знаю, що там були за ритуали, просто так кажуть наші легенди, - сказав старий допивши пиво та показуючи пустий келих, натякаючи на продовження бесіди і поповнення напою.

- Що ж початок цікавий, але це ми вже чули. Давай розказуй деталі, якщо хочеш сьогодні спати не голодним. - відповів Браво та вказав офіціанту принести ще.