Море

Одного разу у селі Зозуля… вибачте, одного разу на морі! А чого його, власне, туди занесло? Щось тут було явно не так, ну та й бог з ним.

Василь неспішно йшов по теплому золотому піску, лагідні хвилі накочувалися на берег, море було чисте й блакитне — краса, та й годі!

— Я що, серйозно на морі?! — затамував подих Василь, озираючись довкола. — Йой, як же ж гарно!

Навколо вирувало справжнє курортне життя. З усіх боків, перекрикуючи один одного, горланили місцеві торговці:

— РИБА! РАКИ!

— ГАРЯЧА КУКУРУДЗА! ПАХЛАВА МЕДОВА! ЧУЧХЕЛА!

І раптом чийсь до болю знайомий голос над вухом:

— БЕРУШІ, ТИША І СПОКІЙ ЗА ГАРНУ ЦІНУ!

— Ех, бачила б мене зараз Ганна… — замріяно пробурмотів Василь.

Він блаженно ліг на м'який пісок, заплющив очі й нарешті повністю розслабився. Аж раптом над ним із диким криком пролетіла жирна морська чайка і з усього розмаху «зарядила» своїм послідом прямо Василю на ніс.

— Ну, як казав мій покійний дід, то до великих грошей, — утираючись, філософськи зітхнув Василь. — А у нашому конкретному випадку — просто тому, що тобі хронічно не везе.

— От Божевільний! Дурість, що з нього візьмеш! ТХУ! — пролунав раптом з сусіднього шезлонга презирливий клекіт.

Василь підскочив як ужалений:

— Оооо, і відьма старезна вже тут як тут! Зараз точно візьме свою мітлу — і на морі підніметься дев'ятибальний шторм!

Баба Євдокія гордо поправила сонцезахисні окуляри:

— Кому ти треба, іроде? Я тут взагалі-то відпочиваю від твоєї божевільної рожі! Хто ж знав, що тебе сюди нечиста сила принесе?

— Ну, якщо когось нечиста й принесла, то це точно про вас, — не залишився в боргу Божевільний.

— А щоб тебе тут швидкою Настею зносило, негіднику! — прокляла його напослідок стара й почовгала в інший кінець пляжу.

Василь подивився їй услід і аж рота роззявив від подиву:

— Боже… і їй ото не жарко на тридцятиградусній спеці в хустці, спідниці, фартуху, вишитій сорочці, зимових валянках, хутряній шапці, дублянці й… на лижах?! А лижі взагалі навіщо?!

Баба Євдокія обернулася й сердито гукнула:

— Дурень! То водні лижі! Тьху на тебе ще раз!

З цими словами вона хвацько схопилася за трос від швидкісного катера й хмарою бризок ефектно відправилася у далеке плавання по хвилях Чорного моря.

Тут до Василя підійшов якийсь привітний чоловік у пляжних шортах:

— Чоловіче, тримайте шматочок кавуна, абсолютно безкоштовно!

— О, дякую! — зрадів халяві Василь.

Він із апетитом уплитав соковиту м'якоть, аж раптом усередині все скрутило, і його дико схопив живіт.

— От відьма старезна, точно зурочила кавуна! — зойкнув Василь.

Рятуючись від раптової біди, він прожогом поліз у воду, але судома звела ногу, і Божевільний почав стрімко йти на дно:

— Люди, тону! Рятуйте-е-е! ГА-А-АНННА-А-А-А-А!!!!!

…Наступної секунди Василь уже сидів на підлозі, абсолютно весь мокрий з голови до ніг. Над ним із пустим залізним відром у руках стояла розлючена Ганна, яка щойно вилила на нього холодну воду.

— Чого ти репетуєш на всю хату, як різаний?! — гримнула дружина.

Василь ошелешено кліпав очима, відпльовуючись від води:

— Ганько… а чого я тут? Де море? Де пахлава?

— Забув?! А ти згадуй давай, інженер ти недороблений! — наказала Ганна.

І в голові Василя почало стрімко прояснюватися все те, що відбулося буквально п'ять хвилин назад…

У літній кухні Василь гордо завершував монтаж нової полиці. Ганна стояла поруч, приклавши до стіни будівельний рівень:

— Вася, це не поличка для посуду, це якась Пізанська вежа! Вона ж крива!

— Все тут рівно, не придумуй! — авторитетно заявляв Василь.

— Якщо для тебе кут нахилу в 45 градусів — це рівно, тоді, звісно, вірно, — скептично крутила головою жінка.

Василь упевнено сів на лавку прямо під цією самою поличкою, а Ганна почала демонстративно виставляти на неї свої найважчі чавунні каструлі. Конструкція, звісно ж, не витримала такого навантаження, з тріском відірвалася від стіни й упала точнісінько на божевільну голову нашого героя.

— Згадав?! — грізно запитала Ганна в теперішньому часі.

— Так… згадав… — потер гулю на маківці Василь.

Ганна профілактично стукнула його мокрим рушником по шиї:

— А тепер іди і нормально все зроби, щоб не падало!

Ось так одного разу Василь неждано-негадано побував на морі — сон вийшов надзвичайно реалістичним, особливо момент із кавуном та водою. Ще дуже довго Ганна просила його зробити нормальну поличку в кухні, але в кінці-кінців плюнула, забрала в нього інструменти й сама все прикрутила як треба.