Консервація , знову помідори

Це був майже звичайний день у селі Зозуля . Ганна бігала по всьому дворі і наводила кіпіш банки так і летіли у різні сторони .Василь сидів на лавці біля кухні і вислуховував скарги , які летіли у його адресу .

- Нє,ну ти глянь на нього ,сидить нут , що немає що робити , ледащо .

- Вам допомогти вельможна пані ?

- Ти мені , я такого не чула відколи ми одружилися , знову щось задумав . Допомогти захотів ти ба який , я хочу щоб банки стояли пару років , а не годин .

- От чого ти так , я від чистого серця .

- Твоє „серце” яке лежало в чані я вилила свиням .

- Безсердечна, Безсердечна . Боря , друг, компаньйон , як ти міг випити без мене , я тобі помстюся коли паска прийде .

- Не ображай кабана .

Він встав і ображено пішов . В двір зайшла баба Євдокія .

- Ганусю , Вас дома ?

- Щойно пішов до хати , а що ?

- Та думаю треба слова прокльону згадувати чи ні , золота моя в тобі помідори треба ?

- Ні , свої є .

- Є? Дай і мені .

- Так ви казали …

- Ти ж сказала що не треба , шкода чи що ?

Ганна дала їй ящик , та по дорозі захватила головку соняшника і пішла .

- Хтось приходив ?

- Баба Євдокія .

- Що знову мою душу проклинала ? Що я їй зробив , стара карга.

- Це ти з нею не ладиш , хороша людина . Помідори просила , я і дала ящик .

- В неї своїх повний город , явно поруч навести хоче на мене .

- Не вигадуй , банки в зуби і вперед , бігом перенось тут всього 100 плюс-мінус .

- Всього ?!

Він почав носити банки , і бубоніти під ніс .

- Ну навіщо? Ще з того року повно , що за жінка мало і мало . А потім на наступний рік винось , викидай , щоб знову закривати , таке враження що як весна приходить бісс вселяється , священика попросю хай прийде посвяте , а то в церкву страшно раптом біс вилізе з неї , народ налякає .

- Йой !

Щось голосно упало , Ганна прибігла і побачила Василя який лежав на сходах , а поруч розбиті банки .

- ВАСЯ! Я тут бігаю , як білка в колесі , зараз тебе батюшка відспівувати буде . Вилазь по доброму .

- Не можу .

- Якщо сам не вилізиш , повір буде гірше . Ти мене знаєш .

Він вилитів як пуля , за ним Ганна . Баба Євдокія дивилася через тин лузала насіння , і тримала в руках куклу вуду .

- Ганна – Це все та відьма .

- Ти біс проклятий , нові банки .

Вона почала кидати помідори .

- Ганнусю не кидайся їжею , гріх .

- Бабо Євдокія ,дякую за пораду .

Вона взяла мітлу .

- Ти тепер , як справжня відьма , курси береш, да ?

- Вася !

Вона кинула мітлу прямо йому в спину і він упав.

- Страйк !

От так одного разу Божевільний побив банки , а чи сам , чи його баба Євдокія прокляла , ніхто не знає , а те що він кожний помідорчик , огірочок сам закрив заново всі наслухалися .