Глава ІІ. Таємниця вірша.

Прибережжя Чорного моря 20:45

 Теплий літній вечір огортав Грузію. Хвилі лагідно, мов кішка, ластилися до ніг двох дівчат, які зі сміхом бризкали один на одного морську, солону воду.

 Зараз ніщо не могло відірвати двох душевних сестер від розваг, водні ігри начебто ще ближче зближали подруг, дві душі зросталися, перетворюючись на одне ціле, складалися як мозаїка, яка ставала неподіленим - малюнком під назвою щастя…

  - Боже! Як давно я так не веселилася! –  намагаючись викрутити своє плаття сказала Лізі.

 - Тільки з тобою я так багато сміялась за весь день, як за все життя не була радісна! – ще більше роблячи мокрою свою подругу, відповіла Джуді.

 Раптом, дві дівчини почули крик, пронизливий, здригаючий все тіло, крик страху. Близнючки переглянулись, швидко вибігли на берег, взяли свої речі та побігли на допомогу.

 Добігаючи до того місця де був чутній вигук страху, Сатана побачила, що до дівчини років 16-17 домагалися двоє підвипивших чоловіків, шатенка швидко дістала своє знаряддя захисту – сковорідку и кинула зброю Рудої – биту, в руки Лисенятку. П'яниці, побачив двох войовничих дівчат, швидко ретирувалися подалі від цих небезпечних божевільних.

 - Дякую.. – все ще перебуваючи в шоці від пережитого, тихо сказала дівчина.

 - Хей, ти як? – присівши навпочіпки, запитала Руда, вона була дуже емоційною дівчиною, яка переживала за всіх навколо, навіть за тих, хто робив їй зле.

 - Н-н-не знаю… -  зуби дівчини відбивали дріб, вона не могла повірити в те, що її врятували…

 - Спокійно, вже все добре. – шатенка також не довго думаючи присіла поряд з незнайомкою.

 Бачачи, що дівчина все одно труситься, подруги вирішили піти всі разом до кафе, випити чаю і там вже остаточно заспокоїти постраждалу…

 Зробивши замовлення, а саме: чай з ромашкою та мелісою, панкейки з малиновим сиропом та шоколадні маффіни, дівчатка розсілися на червоному дивані, який стояв у кутку зали кафе.

 Кафе було облаштовано дуже зручно: по кутках зали стояли червоні диванчики, які давали домашній затишок. Прямо по курсу, як тільки відвідувачі заходили до кафе, вони бачили барну стійку, де самостійно можна було оформити замовлення, будівля була виконана в двох кольорах – червоному та чорному, надаючи домашній залі трохи міфічної атмосфери, що цілком виправдовувало назву «Домашня містика».

 - Дякую вам велике, що допомогли мені… Я не знаю, що б я робила без вас, я дуже сильно налякалась… - здається, дівчина трохи прийшла до тями.

 - Та що ти!

 - Ми впевненні, що ти також допомогла б людині в біді. – близнючки посміхнулись добрими, сонячними посмішками.

 - Я навіть не знаю як вам віддячити.. – дівчина трохи подумала, а потім сказала. – Хоча ні, знаю! Нещодавно, на конкурсі квестів, я виграла подарунок, як на мій погляд дуже дивний, це вірш-здогадка для наступної кімнати, але як я не намагалася, не змогла знайти розгадку.

 - Ти впевнена? – переглянувшись з  Джуді, запитала Сатана.

 - Так, ви придумаєте що з ним робити, бо я вже не знаю. – чесно зізналась дівчина.

 - Добре, дякуємо і тобі за цей подарунок. – Лізі взяла листок з віршем і поклала до сумочки, аби потім прочитати його разом з Лисенятком.

 Дівчата ще з пів години сиділи, розмовляючи про все на світі, щоб остаточно відволікти Бетті (так звали брюнетку, яка ледь не постраждала від п'яниць) від невеселих дум…

Дім Джуді 23:45

 Дівчата розмовляли, сидячі на кухонному підвіконні,  з теплим какао в руках:

 - Оце так пригоди… - надпивши зі своєї улюбленої чашки з драконом, мовила Джуді.

 - Згодна з тобою, хоча, чесно кажучи, приїхавши до тебе в гості, щось на кшталт цього очікувала. – дивлячись на вогні міста, відповіла шатенка.

 - Як думаєш, зможемо розгадати той вірш? – стомлено запитала Лисенятко

 - Звісно зможемо! Ми ж непереможні близнючки, забула?

 Джуді посміхнулась, таке забудеш, еге ж. Вона пам'ятала як того літа приїхала в гості до своєї Сатани, і як молодша сестра Лізі назвала їх непереможними близнючками, бо ті її врятували від злого індика, який ходив і сичав на Емілі.

 - Так, сестро, нам здається, вже час йти спати, бо за сьогоднішній день я весь свій резерв емоцій спорожнила. – бачачи сонні очі Рудої сказала дівчина.

 - Повністю згодна, забагато емоцій за сьогодні. – позіхнувши, сказала Джуді…

Дім Джуді 09:25

- Лізі! Прокидайся! – Руда смикала за плечі свою заспану подругу.

- А? Що? Куди? – протерши очі сказала ще сонна Сатана.

- Давай вставай! На пошуки нових пригод! – Лисенятко була сповнена жагою до подальших звершень.

- Ммм… А можливо ще поваляємось? – з надією в голосі мовила дівчина з волоссям, яке від сну стало мов пухнаста кульбабка, що своїми пелюстками стирчала навсібіч.

- Ні яких «ще поваляємося»! Нас чекають нові відкриття! – вже приведена до ладу Джуді  тягла шатенку за ноги, аби та встала.

- Добре, добре! Тільки відпусти мої кінцівки!

 Поснідавши, дівчата прибрали на столі й сіли думати розгадку на вірш – таємницю:

Зробивши крок у не відомість,