Конференція тарганів у голові авторки:
- Хелп таргани! – стільки страждань було в голосі авторки, котра заморена сиділа на м’якому офісному стільці КВТ (Корпорації Великих Тарганів)
- Що сталось? – це подав голос Головний - Архангел Міхаель.
- Чим допомогти? Що зробити? – це захвилювалась нерозлучна двійка тарганок – Соромка та Мила.
- Їсти? Ти напевно нічого зранку не їла? – Ненажера як завжди думав про їжу.
- Як? Ні макової росинки в роті не мала? – це вже Цитатник.
- Так, нумо всі заспокоїлись! – гримнув по столі своїм тяжким кулаком Командор Стьопочкін, за круглим столом одразу стало так тихо, що можна було почути дзижчання мухи.
- Дякую. – посмішка вдячності осяяла обличчя авторки. – Справа в тому, що нам треба написати нову книгу…
- Оу… Вона буде про кохання? – Іскра зацікавилась розмовою, перед цим вона сиділа і малювала свій ідеал, в цьому залі вона була потрібна для книг, як богиня кохання.
- Ні, ця книга повинна бути щось зовсім непередбачуване, таке цікаве, заворожуюче та без кохання.
- Хм.. Тоді можна мене взяти, мов головне в цій книзі? – Запитав чудний, подекуди незрозумілий Фентез.
- А давай спробуємо! – порадившись з Міхаелем, сказала авторка.
- З жанром ми вирішили, а сюжет? – замислився Архангел.
Ельвіра обвела поглядом усіх присутніх, але зупинилась на трійці, яка сиділа поруч: Мила, Соромка та Його Величність – Випадок.
- От оцих трьох і візьмемо за основу сюжету.
- Але ж їх неможливо поєднати! – скрикнула Искра.
- Чому ні? Дивись, Мила та Соромка приклад нерозривної дружби, одна без одної вони не можуть існувати окремо, доповнюють одна одну. Його Величність Випадок – може співіснувати з Фентезом, аби створити щось цікавеньке.
- Ну добре, згодна… - сказала Іскра, трішки образившись, що її не буде в сюжеті цієї книзі.
- Що ж, почнемо… - Корпорація Великих тарганів почала працювати.
- Хелп таргани! – стільки страждань було в голосі авторки, котра заморена сиділа на м’якому офісному стільці КВТ (Корпорації Великих Тарганів)
- Що сталось? – це подав голос Головний - Архангел Міхаель.
- Чим допомогти? Що зробити? – це захвилювалась нерозлучна двійка тарганок – Соромка та Мила.
- Їсти? Ти напевно нічого зранку не їла? – Ненажера як завжди думав про їжу.
- Як? Ні макової росинки в роті не мала? – це вже Цитатник.
- Так, нумо всі заспокоїлись! – гримнув по столі своїм тяжким кулаком Командор Стьопочкін, за круглим столом одразу стало так тихо, що можна було почути дзижчання мухи.
- Дякую. – посмішка вдячності осяяла обличчя авторки. – Справа в тому, що нам треба написати нову книгу…
- Оу… Вона буде про кохання? – Іскра зацікавилась розмовою, перед цим вона сиділа і малювала свій ідеал, в цьому залі вона була потрібна для книг, як богиня кохання.
- Ні, ця книга повинна бути щось зовсім непередбачуване, таке цікаве, заворожуюче та без кохання.
- Хм.. Тоді можна мене взяти, мов головне в цій книзі? – Запитав чудний, подекуди незрозумілий Фентез.
- А давай спробуємо! – порадившись з Міхаелем, сказала авторка.
- З жанром ми вирішили, а сюжет? – замислився Архангел.
Ельвіра обвела поглядом усіх присутніх, але зупинилась на трійці, яка сиділа поруч: Мила, Соромка та Його Величність – Випадок.
- От оцих трьох і візьмемо за основу сюжету.
- Але ж їх неможливо поєднати! – скрикнула Искра.
- Чому ні? Дивись, Мила та Соромка приклад нерозривної дружби, одна без одної вони не можуть існувати окремо, доповнюють одна одну. Його Величність Випадок – може співіснувати з Фентезом, аби створити щось цікавеньке.
- Ну добре, згодна… - сказала Іскра, трішки образившись, що її не буде в сюжеті цієї книзі.
- Що ж, почнемо… - Корпорація Великих тарганів почала працювати.