Історія VIII. Як Тросард мало не став вечерею.

Пієнар насилу вибрався з крижаної води й був страшенно розлючений на Бакесатаса й особливо на Камару. Як посмів цей незграбний птах так принизити його! Від досади тигру не сиділося на місці. Йому просто кортіло швидше помститися команді Бакесатаса. Але як це зробити? З одним лише Бакесатасом впоратися не так просто, а тут ще леопард. Та й ця дрібнота, як виявилося, не в тім’я бита. Тому саме з цих двох він і вирішив розпочати.

До цієї справи непогано було б залучити Фішера. Фішеру теж була не до вподоби ця компанія. До того ж дуже хотілося йому показати Пієнарові свою дружбу та відданість. Тому він знову погодився взяти участь в авантюрі тигра.

*  *  *

Поки друзі спокійно спали, Фішер непомітно пробрався та схопив пінгвіна Камару, і вже невдовзі він був біля лігві Пієнара. Камара почав кликати на допомогу, але Пієнар йому пригрозив:

– Якщо будеш так голосити, то я тебе з'їм.

 Камара трохи заспокоїв себе тим, що хоча б на даний момент тигр його їсти не збирається.

А борсук тим часом побіг до друзів пінгвіна й почав походжати повз їхнє лігво ніби випадково.

– Камаро! Камаро! Ти де? – чув він відчайдушні крики друзів, які бігали по окрузі, розшукуючи свого друга пінгвіна.

– Що таке? Що трапилося? – ніби ненароком поцікавився борсук у Тросарда.

– Камара зник! Фішере, ти його ненароком не бачив?

– Мені здається, я бачив, як хтось схожий на Камару впав у яму біля великого мангового дерева. Біжи скоріше, виручай його!

– Треба покликати друзів.

– Не варто. А раптом це не він. А якщо він, то ти сам можеш допомогти йому вибратися.

– Ти правий. Нехай вони тут поки що пошукають, – і Тросард рвонув у вказане Фішером місце, яке було недалеко від лігва Пієнара.

Тепер завдання Фішера було направити Бакстера з Бакесатасом у протилежному напрямку.

Борсук побіг ближче до друзів-хижаків, але так, щоб лише потрапити їм на очі, однак не бути занадто близько.

– Фішере! – помітив нарешті борсука Бакстер, – ти не бачив, де Камара? Ми не можемо знайти Камару? І куди подівся Тросард?

– А я знаю, де вони. Вони в лігві Пієнара.

– Що?!!!! – злякались друзі, – Терміново показуй, ​​де лігво Пієнара!

Ну й звісно, Фішер вказав їм неправильний напрямок, куди й помчали друзі.

Тим часом Тросард уже був біля того самого мангового дерева, і справді він побачив там яму, а в ямі сидів Камара.

– Камаро, тримай лапу, я тебе витягну.

Але натомість він отримав поштовх у спину, і сам опинився в ямі поряд з Камарою.

– Ха-ха-ха. Здається, в мене сьогодні буде обід із двох страв, – почули вони голос Пієнара.

– Ти ... Ти не можеш нас з'їсти! Ми – друзі Бакесатаса!

– О, ну це інша річ! У такому разі, на мене чекає святкова страва з цієї куріпки-переростка! А ти… – сказав тигр, дивлячись на зайця з глузливою посмішкою. – Ти будеш десертом на моєму бенкеті!

– Відпусти нас негайно! А то Бакесатас із ТЕБЕ зробить святкову страву! – не вгавав Тросард.

– Взагалі-то я більше люблю оленятину, але проти зайчатини, тим більше такої зухвалої як ти, нічого не маю! Ось із тебе я й почну.

– А, а… А чого саме з мене? Почни краще з Камари! – ляпнув Тросард перше, що спало на думку.

– Дякую друже! – одразу почулося з темного кута, де сидів Камара.

– А пінгвінятина буде на вечерю! – продовжив Пієнар.

«Ой, що ж робити? Що ж робити? – уже було запанікував Тросард, але миттю опанував себе. – Та ні, я впевнений: друзі вже йдуть нам на допомогу! Потрібно просто потягнути час!»

І тут до Тросарда прийшла ідея:

– Дивись, Пієнаре, я ось їм моркву та капусту на обід!

– Ну, й на здоров'я. А ось я їм зайців на обід, – підтримав розмову Пієнар знічев’я.

– Ні, Пієнаре, – продовжує Тросард, – м'ясо – це дуже шкідлива їжа. А капуста та морквина такі корисні! Ти знаєш, що тварини, які харчуються виключно рослинною їжею, набагато довше живуть. Ось Гоналон, він ще твою прабабусю знав! А черепаха Оґустін! Жоден звір у лісі не пам'ятає, коли він народився. Та він і сам не пам'ятає, скільки йому років. А їсть одні лише кульбаби! Хочеш, я покажу тобі, де ростуть кульбаби? А ще я знаю місце, де росте дуже смачна морква та капуста. Ти, як одного разу скуштуєш молоду капустку, нічого іншого і їсти більше не...

– Якщо ти зараз не стулиш пельку, ти сам станеш молодою капустою! – перебив Тросарда Пієнар, якому вже набридло слухати цю лекцію про вегетаріанство.

Тросард замовк ненадовго, посидів трішки, потім хитренько так глянув у бік Пієнара і почав схлипувати та щось бурмотіти собі під ніс.

– Що ти там бурмочеш? – тигру стало цікаво.

– Бідолашні мої дітки, бідні мої зайченятка! Бідолашна моя дружина! – все скиглив Тросард, уже голосніше, скоса поглядаючи на Пієнара. – Як же ж вони без мене будуть? Так і не виростуть… не подорослішають…