Пролог

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

Натуся сиділа на підвіконні власної кімнати, вдивляючись у синє безхмарне небо. Яка дивна пора – канікули. Особливо весняні. Всього якихось дев’ять днів, але все одно можливість відпочити й насолодитися поверненням довгоочікуваного тепла. Правда, Весна в Україні цього року не спішила відбирати всі права у своєї сестриці Зими, а тому її прихід не дуже й відчувався.

На тротуарах ще де-не-де лежав напівталий сніг, прохолодне повітря прогрівалося дуже неохоче, а кількість похмурих днів значно перевищувала сонячні.

Сьогодні ж був саме такий, рідкісний сонячний день. Перший день весняних канікул та перший день, коли Натусі дійсно захотілося щось таке втнути. Щось заборонене. Магічне. Не вперше ж!

Звісно, бабуся б такої ініціативи онучки не оцінила, та і їхня домашня тваринка – білочка Фофа – навряд її підтримала. Вона вже не говорить про свого розсудливого дідуся, лорда Річарда, який прибув до них з 18 століття і весь час намагався прищепити Натусі манери справжньої леді. Куди там! Тринадцятирічна дівчинка з бурхливою вдачею і манери – речі несумісні.

Ні, сьогодні треба щось таки зробити. Щось грандіозне! Може скористатися чарівною пральною машиною та поподорожувати у часі? Погана ідея, за яку ще й покарання не забариться.

А може накритися ковдрою-невидимкою та політати містом? Теж недоречно. Все одно з бабусею вночі вулиці патрулюватимуть.

У Натусі забурчало в животі.

– Щось мені натщесерце погано думається, – мовила вона сама до себе і пішла на кухню. 

Там її вже чекав магічний посуд, який вилетів з шафок. Чайник, присвистуючи, сповіщав, що вода майже закипіла. А з духовки долинав запах духмяних свіжо спечених пиріжків з яблуками.

Коли на таці з’явилася чашка ароматного чаю, а тарілка наповнилася смаколиками, Натуся підхопила все це і почимчикувала до спальні. Там вона пройшла крізь стіну в магічний сад на фотошпалерах і сіла на одне з плетених крісел, поставивши тацю біля себе на столику.

Ароматний гарячий напій приємно обпікав горло, а пиріжки з яблуками швидко втамували голод.

– Ось тепер і подумати можна, – пережовуючи останній пухкенький пиріжечок, задоволено промовила Натуся.

Питання залишалось відкритим: Як плідно провести свої весняні канікули? 

З коридору долинули звуки. Бабуся з дідусем повернулися з Ради Старійшин. І не набридло їм щодня розв’язувати питання всесвітнього протистояння Добра і Зла? Це ж який тягар! Не хоче Натуся одного дня перебрати на себе обов’язки Старійшини. Але така її доля. Добрі чарівниці повинні оберігати людство і служити йому на благо. Так що нікуди від цього не дітися. Принаймні поки можна просто побути восьмикласницею з не зовсім ординарними здібностями.

– Натусю, ми прийшли! – пролунав голос бабусі. – Де ховаєшся? У нас для тебе сюрприз!

– Сюрпризи я люблю, – мовила дівчинка, виходячи зі стіни. – Розповідай!

– А тацю хто на кухню заноситиме? – з докором похитала головою Ельвіра.

– Посуд сам на місце повернеться, – махнула рукою онучка. – Та й де твій сюрприз??

– Спочатку – посуд!

З тону бабусі Натуся зрозуміла, що та налаштована серйозно. Вона повернулася до саду, захопила з собою тацю, і знову з’явилася у спальні.

– Це вже інша справа, – посміхнулася чарівниця. 

Вони пішли на кухню, минаючи Річарда, який вже вмостився біля телевізора і переглядав суботні новини.

– Як ти дивишся на те, щоб продуктивно провести весняні канікули? – запитала бабуся, і в її очах заблищали грайливі вогники.

– Не жартуєш??? – перепитала Натуся. – Так це ж те, про що я думала увесь ранок, поки вас з дідусем не було!!!

– Щось конкретне придумала, чи, як завжди, хотіла щось “протизаконне” втнути? – саркастичний тон Ельвіри натякав на те, як добре вона знала свою онучку.

– От постійно ти про мене лише найгірше думаєш, – червоніючи, пробурмотіла дівчинка.

– Ну-ну, – посміхнулася бабуся. – Між тим, у мене дійсно з’явилася ідея, як нам з тобою провести твої канікули.

– І як же?

– А що, якщо ми з тобою відправимося у подорож?

– Кудись у минуле? – з надією в голосі поцікавилася дівчинка.

– Та ні, занадто ризиковано! Ще щось випадково зачепимо чи змінимо… Ні, ні, ні. Подорож буде не в часі, а в просторі.

– Мені вже подобається! – Натуся весело потерла руки. – Так куди ж полетимо?

– В Південну Америку! – радісно повідомила Ельвіра, і, дочекавшись захоплення на обличчі онучки, продовжила: – Моя подруга та могутня чарівниця Адріана запросила мене до себе в Чилі. Але я подумала, що буде весело та цікаво відвідати усі тринадцять країн цього континенту. Дізнаємося про їхні звичаї, покуштуємо традиційні страви, можливо, на якісь святкування попадемо. А щоб було ще цікавіше, можна відвідувати країни в алфавітному порядку, починаючи з Аргентини й закінчуючи Чилі. Таким чином, свою зустріч з подругою влаштую в останній день нашої мандрівки. Ну як тобі ідея?