Розділ 19. Нарешті вдома

Намандрувавшись вдосталь, бабуся з Натусею були раді нарешті повернутися в Україну, до себе додому. Вже з порогу відчули пахощі, які долинали з кухні. Там Річард у фартушку та з лопаткою чаклував біля плити. На підвіконні та столі вже стояли готові страви.

– О, а ось і мої дівчата! – радо мовив він, побачивши на порозі новоприбулих. – Мийте руки та переодягайтеся! Скоро вечерятимемо!

– Річарде! Очам своїм не вірю! – бабуся була приємно здивована. – Ти стільки всього наготував!

– Це ж все наші, українські страви! – підхопила Натуся.

– Саме так! – з гордістю підтвердив чоловік.

– А звідки ж рецепти?

– Магія! – мовив і розсміявся. – Жартую! Інтернет! Новітні технології. Сама ж мене вчила, онучко!

– Здібний Ви учень! – похвалила дівчинка.

– Ну все, годі теревенів, – поквапив чарівниць Річард. – Чепуріться і до столу. Он вже вареники з картоплею стигнуть.

У вітальні був накритий святковий стіл. Окрім вже зазначених вареників, був і борщ, і налисники, і голубці, і крученики, і холодець. Нічого собі хазяїна мають! І дарма що лорд, ще й англійський. А так постарався!

Поряд зі столом миготіла різноколірними вогниками ялинка. Під нею вже лежали подарунки у яскравих обгортках. Запах хвої та мандаринів заполонив кімнату. По телевізору в черговий раз транслювали «Сам удома». Бабуся з Натусею поглянули одна на одну і посміхнулися. 

–  Дякую за мандрівку, бабусю, –  порушила тишу Натуся. – Я стільки дізналася про звичаї та традиції святкування Різдва та Нового року в різних країнах!

– Рада, що тобі сподобалося, – ласкаво мовила та. – Що ж найбільше запам’яталося?

– Навіть не знаю… – задумалася дівчинка. – В Італії – фея Бефана та наш фітнес на даху. У Фінляндії – льодовий замок. На Кубі – чарівний годинник, що бив лише одинадцять разів. У Швеції – солом’яний козел. В Австрії – поросятко, що ожило. У Чилі – спіритичний сеанс на цвинтарі. У Франції – титул «бобової королеви». Та й в Нью-Йорку допомогла злочинців зловити. А у Венесуелі я перемогла у перегонах на роликах! Про Крампус Нахт, караконджулів та Йолакеттурина взагалі мовчу! Мандрівочка вийшла на славу! Але знаєш, що я після всього цього зрозуміла?

– І що ж? – поцікавилася бабуся.

– Що в гостях добре, а вдома краще! – відповіла та.

– Погоджуюся! –  схвально усміхнулася. – Ну що, гайда переодягатися! Поки страви не вистигли! Річард цілий день, мабуть, біля плити провів.

– Дійсно! – погодилася Натуся. – Пора Старий рік і в Україні проводжати, а Новий зустрічати!

– З прийдешнім, моя люба! – мовила бабуся й обійняла свою онучку. – Нехай Новий рік принесе всім нам багато щастя та миру!

Коли пізніше дівчинка сіла розбирати подарунки, вона помітила серед блискучих обгорток старовинне видання казок братів Грімм 1812 року. 

Незвичне оформлення та дивний орнамент одразу привернули Натусину увагу. Тож вона відкрила книгу на першій сторінці і звідти раптом на неї полилося голубувате світло. Дівчинку почало затягувати всередину. Бабуся, побачивши це, поспішила на допомогу онучці й схопила її за руку. Та незчулася, як і сама опинилася всередині цієї зачаклованої книги. 

Чарівниці навіть не здогадувалися, які небезпеки чекають їх на сторінках відомих казок. Адже брати Грімм славилися страхітливими історіями, сповненими монстрів, поганців та пройдисвітів. А головне, що у цих моторошних розповідях не всі головні герої виходили переможцями зі складних ситуацій, а іноді навіть не доживали до кінця казки…

Чи виберуться наші дівчата з цієї халепи? Про це дізнаєтеся з наступної книги! А поки що…

Кінець!

Наступна книга про чарівниць вже чекає на вас на моїй сторінці. А ще нагадую, якщо вам хочеться від мене у подарунок розмальовку чи календарик з улюбленими героїнями, заходьте в гості у Телеграм-канал "Весела Казкотерапія" (https://t.me/vesela_kazkoterapia) та завантажуйте їх безкоштовно! Чекаю в гості!