Розділ 16. І нехай годинник відпочине!

Далі мандрівниці полетіли до Куби. Там на них вже чекала бабусина подруга, добра відьма Естер. Її особливим даром було оживляти предмети. Тому не дивно, що в її оселі все жило своїм життям, і господарка цьому лише раділа. Так, наприклад, вона часто розмовляла зі своєю шафою, запитуючи, яку сукню їй одягнути.

Посуд самоочищувався, а стіл накривався і прибирався за бажанням. Пам’ятаєте, що у бабусі та Натусі теж були ці магічні речі? Так от, саме Естер подарувала їх своїй подрузі Ельвірі на черговий День народження.

Та все ж окрасою дому чарівниці був великий старовинний годинник. Він, правда, чхав щоразу, коли доводилося відбивати нову годину. Але це був його єдиний недолік. 

Окрім своєї головної функції – показувати час, він також любив розповідати різні історії. «Звідки він їх знав?» – запитаєте ви. Та він сам був свідком численних історичних подій, адже протягом багатьох століть змінював оселі та господарів.

Натусі цей предмет інтер’єру сподобався найбільше, і вона пів вечора провела, слухаючи його оповідки.

Коли до початку Нового року залишалося лише дванадцять секунд, годинник вправно почав пробивати кожну з них. Чарівниці вголос відраховували останні миті старого року. Але ударів почулося лише одинадцять! 

Гості здивовано поглянули на господиню. Вона ж лише загадково посміхнулася і мовила:

– У нас на Кубі навіть годинник має право на відпочинок! Тому останню секунду і не відбиває. Новий рік все ж таки! Свято!

Після цього вона пішла до ванної кімнати, звідки через декілька хвилин витягла два відра води.

– А це ще навіщо? – запитала Натуся, оглядаючи їх.

– Традиція, – відповіла Естер. – Будемо з вікон чисту воду лити, щоб рік був таким же чистим і хорошим.

– О, це мені вже до вподоби! – зраділа дівчинка. – Але я бачу лише два відра. А моє де?

– Не хвилюйся, я і тобі відерце припасла. Йди до ванної кімнати – забери.

Коли Натуся зайшла туди, то побачила не просту посудину для води. А невеличке відерце з широко розплющеними оченятами, що від нетерплячки аж підскакувало, і від цього вихлюпувало воду, що була у ньому.

– Привіт! – несміливо привіталася з ним дівчинка, не знаючи, що ще сказати. Не щодня з відрами розмовляєш.

– Привіт, привіт! – відповіло відерце. – Ну чого стоїш, ніби не рідна? Хапай мене хутчіш і мерщій на балкон. Через тебе весь ритуал пропустимо!

Натуся схопила до рук нового знайомого і побігла до бабусі та Естер, які вже чекали на неї. 

На вулиці було гамірно. Люди звідусіль лили воду зі своїх балконів та вітали одне одного з Новим роком. Натуся і собі вилила воду з відерця і вони обидва були задоволені виконаною місією. 

– Чистого і мирного всім прийдешнього року! – побажала вона бабусі та Естер, а також усім людям на Землі.

– Чистого і мирного прийдешнього року, дитино! – відповіла Ельвіра, посміхаючись.

– І нехай Новий Рік приносить усім нам лише радість та щастя! – додала Естер.

А відерце вже нічого додавати не стало, адже головні слова вже були сказані чарівницями!

Книжка поступово наближається до завершення! Ану зізнавайтеся, все ще не поставили вподобайку? Чого ж чекаєте? Біжимо виправляти)