Розділ 1. Зимова несподіванка

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

Натуся сиділа у себе в кімнаті й розглядала візерунки, які залишив морозець на її вікні. Чудернацькі сніжинки різних форм і розмірів сідали на підвіконня. Як не намагалася дівчинка знайти дві подібні – не могла! От вже диво природи!

Натуся так задивилася на пухнастих красунь, що не помітила, як двері кімнати відчинилися, хтось підійшов до неї й легенько торкнувся її плеча.

– Чого замріяна така, дитинко? – лагідно промовила бабуся.

– Зима – це така казкова пора, –  дівчинка обернулася на голос. – І Святий Миколай гостинці приносить, і ….., і ялинка  ошатна сяє. Про колядки та щедрівки я взагалі мовчу! А ще в Новий рік завжди можна загадати будь-яке бажання і воно обов’язково здійсниться. 

– Я в дитинстві теж любила всі ці свята. Моя матуся часто влаштовувала нам мандрівки у часі на Різдво чи Новий рік, і ми їх святкували у різних країнах.

– Зачекай, ти хочеш сказати, що ми таки поїдемо вдвох у ту зимову мандрівку, про яку говорили до всіх пригод у Зашаф’ї?! – зраділа Натуся.

– Так, так! Навіть не сумнівайся! – завірила її бабуся. – Чарівники та чарівниці багатьох країн хочуть побачити мою онучку та зустрітися з нами у ці свята. Річард, як і домовлялися, цього місяця побуде у своєму вісімнадцятому столітті. Він Різдво святкуватиме зі своїми «далекими», в прямому сенсі цього слова, родичами. Сумує за ними, і я його розумію. А ось Новий рік обіцяв з нами зустріти. Ще й якийсь сюрприз нам готує!

Натуся задумалася.

– Ідея посвяткувати у різних країнах просто чудова! А ще й канікули зараз! Що може бути краще! А місць для відвідування багато?

– Вистачає!

– І як же ми всюди встигнемо???

– Трохи поманіпулюємо часом, – запропонувала бабуся, хитро підморгнувши онучці. – Для чого нам наша чарівна пральна машина тоді потрібна, як не для таких мандрівок?! Ну то що? Ти зі мною?

Обличчя дівчинки осяяла радісна усмішка. Вона так давно мріяла відправитися ось у таку чарівну мандрівку зі своєю бабусею! Бо та зараз приділяла так багато часу своєму чоловікові, що геть забула про її існування. Принаймні, так думала Натуся. Воно й не дивно, адже Річард – англійський лорд, який пожертвував заради своєї дружини та її онучки своїм минулим життям й зараз пристосовувався до сучасного світу. І потрібно віддати йому належне, виходило в нього це непогано!

– Звісно ж, я з тобою! – з радістю вигукнула дівчинка, підбігла до бабусі й міцно обійняла її.

– Тоді бери блокнот і ручку, – скомандувала Ельвіра. – Занотуймо всіх моїх друзів, які запрошували нас у гості, та країни, де вони проживають. Не хочеться когось забути чи щось наплутати. А потім узгодимо з ними час та дати. Зателефоную їм по магічному дзеркалу. 

– А валізи складатимемо? – запитала Натуся.

– Ні, ввечері повертатимемося додому. Люблю спати у своєму ліжку! Хоча, у разі потреби можна буде подекуди й залишитися на ніч.

Дівчинка схвально кивнула, а бабуся продовжила:

– Але добре, що ти про одяг нагадала. Одягатимемося відповідно до погоди в тій країні, куди вирушаємо. У деяких з них зараз розпал літа!

– Вже не можу дочекатися! – вигукнула Натуся. – Коли до перших знайомих вирушаємо?

– Уже за кілька днів! Треба буде повернутися у часі на кілька тижнів, щоб відсвяткувати зі своїми німецькими друзями їхній своєрідний День Святого Миколая!

– А чому своєрідний? – поцікавилася мала чарівниця.

– Тому що називається він Крампус Нахт, – раптом перейшла на шепіт Ельвіра. – І це дуже специфічне свято… Але усіх карт не розкриватиму… Поки що відпочивай, бо завтра до школи, а на вихідних рушаємо у першу мандрівку!

– Домовилися, бабусю, – відповіла Натуся, передчуваючи, що ця подорож стане неабиякою зимовою пригодою у їхньому житті!

Любі читачі, якщо вам подобаються пригоди моїх чарівниць, поставте вподобайку і ставайте моїми підписниками. Нові пригоди виходитимуть кожних пів року!