Епілог

Наступного ранку, щойно зимове сонце обережно визирнуло з-за обрію й кинуло перші сріблясті промінці на крижані шибки, вся родина вирушила у невеличку подорож — доправити Фофу із Зашаф’я у її новий дім. Дорога була встелена інеєм, а сніг, здавалося, ще дрімав під ковдрою ранкового спокою.

Щойно білочка ступила на засніжену землю лісу, її оченята спалахнули щастям, а хвостик миттєво розпушився. Вона голосно писнула, підстрибнула і мов стріла метнулася до найближчого дерева. На мить зникла з поля зору, але вже за хвилину звідусіль залунав захоплений писк — до неї підбігли ще декілька білочок. Новоприбулу зустріли радо, обнюхали, оббігли колом, наче вітали свою давно загублену подругу. Так її прийняли у лісову родину. І хоч вона ще не знала, як знайде спільну мову з цими новими білками, однак її очі світилися спокоєм і вдячністю.

Зворотна дорога була тихою, сповненою приємної втоми та роздумів. Усі мовчали, проте в кожного на серці панувала дивна, світла гармонія — мов завершився ще один цикл, ще одне чарівне коло добра.

Повернувшись додому, чарівниці разом із Річардом і справжньою Фофою — яка, як завжди, була напоготові прокоментувати будь-яку подію у своєму фірмовому стилі — взялися до побутових, проте приємних справ. Лорд, з властивою йому ґрунтовністю, розібрав стару шафу, яка слугувала порталом у Зашаф’я. А дошки з неї було вирішено подарувати сусідові – дядькові Василю. Він уже чекав їх надворі з сокирою, посміхаючись у вуса.

– Гарне дерево, – підсумував він, окинувши оком матеріал. – Може, краще не спалювати його в каміні, а змайструвати щось цікавеньке?

– Ні, ні, ні! – в один голос запротестували чарівниці. Ще не вистачало їм нового порталу в сусідській квартирі.

– Дошки вже розсипаються! – підхопив Річард. – Терміти!

Дядько Василь почухав потилицю. Про жодних термітів, принаймні в центральній Україні, він не чув. Але сперечатися не хотів. 

Після цього Натуся з бабусею повернулися до свого звичного життя — життя чарівниць під прикриттям. Від новорічної мандрівки цього року вирішили все ж не відмовлятися. Їм потрібно було відволіктися від Зашаф’я, Златусі та паралельної реальності, де їхні злі копії ледь не зруйнували світ!

А що з того вийшло — розповім вам у наступній книзі. Адже це вже зовсім інша історія.

Так що до зустрічі, мої любі читачі!

Кінець…

Дорогі читачі! Дякую, що дочитали книгу до кінця. Якщо сподобалася - буду вдячна за вподобайку та відгук! Це дуже мотивує! Тим паче, що це ще не кінець пригод наших з вами чарівниць. П'ята частина - "Зимові пригоди" вже є на моїй сторінці. Так що приємного прочитання. А якщо Вам сподобалися попередні чотири книги, ставайте моїми спостерігачами і слідкуйте за виходом новинок! До нових зустрічей!