Розділ 13. Твій найбільший ворог - це ти!

- Хто це і що вона тут робить? - нервово запитала Златуся. 

- Познайомся, це НАША Натуся, справжня, з цієї реальності, - представила вона дівчинку своїй точній копії.

- Не вір їй, це все підстава! - почала запевняти полонянка. - Вона хитрістю потрапила сюди.

- Та що ти таке кажеш?! - вступила у розмову розгнівана Натуся. - Сама підлаштувала все, а тепер хочеш уникнути покарання? Не вийде, дорогенька!

- Фофо, ти віриш цій злій чаклунці? - награно закліпала очима Златуся.

- Облиш це, Натуся мені все розповіла. Ой, я ж не сказала тобі головного. Так от, коли я відкрила портал у Зашаф’я, здалеку показалася знайома фігура. Вона теж мене побачила і вже через кілька секунд була тут. І розповіла мені все, про що дізналася у тій твоїй перевернутій реальності.

- Дивний у вас світ, - продовжила Натуся. - Фофа там якась дивна, батьки живі, але планують захоплення світу. Бабуся, наскільки я зрозуміла, десь в Амазонії, а шкільні вчителі взагалі з глузду з’їхали - ставлять двійки за знання.

- Нормальний світ, - буркнула Златуся.

- Та ось чого я не могла зрозуміти, - продовжила Фофа, - чому ти тут? І для чого весь цей цирк?

- Просто в гості вирішила заскочити, - полонянка відвела погляд від співбесідниць.

- Як би ж то, - похитала головою Натуся. - Ти ж прийшла за Книгою Світла, чи не так?

- Книгою Світла? - здивувалася білочка. - А навіщо вона їй?

- Її запитай, - кивнула головою на Златусю. - Вона краще знає.

- Нічого я не розповідатиму, - дівчинка намагалася відвернутися, та прив’язані до ліжка руки не давали цього зробити.

- Тоді спробую я, - мовила Натуся. - Ти прийшла в нашу реальність, виманивши мене у свою, щоб не виникло підозр. Потім ти відправила моїх бабусю і дідуся в подорож, а Фофу приспала в надії знайти та вкрасти Книгу Світла. Бо у Зашаф’ї ця книга дуже добре охороняється Феонілою.

- Феоніла жива?? - здивовано запитала білочка.

- Жива-живісінька, - запевнила її дівчинка. - А ще там вона - добра чаклунка і оберігає світ від нашої родини. Бо у Зашаф’ї ми - ЗЛІ.

- Ще цього не вистачало, - мовила Фофа. Вона уявила свою злу копію і це змусило її здригнутися. Білочка ніколи не уявляла себе на боці Зла. Адже її метою було служіння Добру.

- Так, так, - продовжувала між іншим Натуся. - Більше того, ми там не лише злі, а й плануємо захопити весь світ і панувати в ньому. Але нам заважає відсутність бабусі - головної чаклунки - щоб наш план вдався. 

- Ти сказала, що Ельвіра із Зашаф’я - в Амазонії? - уточнила Фофа, і, після схвального кивка головою, продовжила: - То що їй заважає звідти повернутися?

- Феоніла перетворила її в жабу… - раптом порушила мовчанку Златуся. - Саме тому мені й потрібна була Книга Світла.

- Розчаклувати її? - запитала Натуся. - Я думаю, що у Книзі Темряви є таке заклинання.

- Проблема зовсім не у цьому, - зітхнула полонянка. - В Амазонії мільйони жаб, як ми можемо дізнатися, яка з них - моя зачаклована бабуся?

- Не вірю, що я зараз це скажу, але ти хіба не могла повернутися в день, коли її перетворили, та перешкодити Феонілі? У нас у свій час це вдалося зробити.

- Я за вас дуже рада, - іронічно мовила Златуся. - А ось у нас з батьками не вийшло. І свою єдину спробу ми використали.

- Постій, - перебила її раптом Фофа. - Книга Світла вам потрібна була, щоб виторгувати собі ще один день, обійшовши Закон Велінди?

- Так, - зізналася дівчинка. - Саме для цього я сюди і прибула. Знайти книгу, сказати заклинання та врятувати мою бабусю. Нашу бабусю, - повернулася вона до Натусі з благальним поглядом.

- Ні, ні, дорогенька, - заперечно захитала та головою. - Твою бабусю. Моя бабуся - хороша і не жаба!

- Що є, те є, - почувся за спиною голос Ельвіри. Всі подивилися на двері. На порозі стояла чарівниця з напівпрозорим пакетом, повним круасанів. - А тут що таке відбувається? - І вона здивовано кивнула головою у бік зв’язаної Златусі.

- Зараз ми тобі все пояснимо, - зітхнула Натуся.

Розмова обіцяла бути важкою.