Розділ 13. Твій найбільший ворог - це ти!

– Хто це і що вона тут робить? – нервово запитала Златуся. 

– Познайомся, це НАША Натуся, справжня, з цієї реальності, – представила вона дівчинку своїй точній копії.

– Не вір їй, це все підстава! – почала запевняти полонянка. – Вона хитрістю потрапила сюди.

– Та що ти таке кажеш?! – вступила у розмову розгнівана Натуся. – Сама підлаштувала все, а тепер хочеш уникнути покарання? Не вийде, дорогенька!

– Фофо, ти віриш цій злій чаклунці? – награно закліпала очима Златуся.

– Облиш це, Натуся мені все розповіла. Ой, я ж не сказала тобі головного. Так от, коли я відкрила портал у Зашаф’я, здалеку показалася знайома фігура. Вона теж мене побачила і вже через кілька секунд була тут. І розповіла мені все, про що дізналася у тій твоїй перевернутій реальності.

– Дивний у вас світ, – продовжила Натуся. – Фофа там якась дика, батьки живі, але планують захоплення світу. Бабуся, наскільки я зрозуміла, десь в Амазонії, а шкільні вчителі взагалі з глузду з’їхали – ставлять двійки за знання.

– Нормальний світ, – буркнула Златуся.

– Та ось чого я не могла зрозуміти, – продовжила Фофа, – чому ти тут? І для чого весь цей цирк?

– Просто в гості вирішила заскочити, – полонянка відвела погляд від співбесідниць.

– Як би ж то, – похитала головою Натуся. – Ти ж прийшла за Книгою Світла, чи не так?

– Книгою Світла? – здивувалася білочка. – А навіщо вона їй?

– Її запитай, – кивнула головою на Златусю. – Вона краще знає.

– Нічого я не розповідатиму, – дівчинка намагалася відвернутися, та прив’язані до ліжка руки не давали цього зробити.

– Тоді спробую я, – мовила Натуся. – Ти прийшла в нашу реальність, виманивши мене у свою, щоб не виникло підозр. Потім ти відправила моїх бабусю і дідуся в подорож, а Фофу приспала в надії знайти та вкрасти Книгу Світла. Бо у Зашаф’ї ця книга дуже добре охороняється Феонілою.

– Феоніла жива?? – здивовано запитала білочка.

– Жива-живісінька, – запевнила її дівчинка. – А ще там вона – добра чаклунка і оберігає світ від нашої родини. Бо у Зашаф’ї ми – ЗЛІ!

– Ще цього не вистачало, – мовила Фофа. Вона уявила свою темну копію і це змусило її здригнутися. Білочка ніколи не уявляла себе на боці Зла. Адже її метою завжди було служіння Добру.

– Так, так, – продовжувала між тим Натуся. – Ба більше, ми там не лише злі, а й плануємо захопити весь світ і панувати в ньому. Але нам заважає відсутність бабусі – головної чаклунки – щоб наш план вдався. 

– Ти сказала, що Ельвіра із Зашаф’я – в Амазонії? – уточнила Фофа, і, після схвального кивка головою, продовжила: – То що їй заважає звідти повернутися?

– Феоніла перетворила її в жабу… – раптом порушила мовчанку Златуся. – Саме тому мені й потрібна була Книга Світла.

– Розчаклувати її? – запитала Натуся. – Я думаю, що у Книзі Темряви є таке заклинання.

– Проблема зовсім не у цьому, – зітхнула полонянка. – В Амазонії мільйони жаб, як ми можемо дізнатися, яка з них – моя зачаклована бабуся?

– Не вірю, що я зараз це скажу, але ти хіба не могла повернутися в день, коли її перетворили, та перешкодити Феонілі? У нас у свій час це вдалося зробити.

– Я за вас дуже рада, – іронічно мовила Златуся. – Але оскільки ми на темному боці, то...

– Подорожувати у часі ви не можете, – договорила за неї Фофа. – Книга Світла вам потрібна була, щоб повернутися у той день, коли бабусю зачаклували і спробувати завадити Феонілі це зробити!

– Так, – зізналася дівчинка. – Саме для цього я сюди і прибула. Знайти книгу, повернутися у часі та врятувати мою бабусю. Нашу бабусю, – повернулася вона до Натусі з благальним поглядом.

– Ні, ні, дорогенька, – заперечно захитала та головою. – Твою бабусю. Моя бабуся – хороша і не ЖАБА!

– Що є, те є, – почувся за спиною голос Ельвіри. Всі подивилися на двері. На порозі стояла чарівниця з напівпрозорим пакетом, повним круасанів. – А тут що таке відбувається? – І вона здивовано кивнула головою у бік зв’язаної Златусі.

– Зараз ми тобі все пояснимо, – зітхнула Натуся.

Розмова обіцяла бути важкою…