Розділ 8. То що ж за план?

Залишившись наодинці з білочкою, Златуся вирішила, що та їй дуже заважатиме в пошуках Книги Світла. Тож, коли та була у вбиральні, підсипала їй у миску з горішками снодійного.

Нічого не підозрюючи, Фофа з’їла їх і через хвилин десять вже мирно посапувала на дивані. Златуся не стала гаяти часу й обшукала кожний сантиметр квартири. Та книги ніде не було. 

Настрій помітно погіршився. Якщо вона не знайде те, по що прийшла - то всі її старання будуть марними. Вона стільким пожертвувала, на такі ризики пішла, що тепер просто не мала права прийти до батьків з пустими руками.

Ех, якби її бабуся була жива… Вона б знала, що робити. Її бабуся - не така чарівниця, з якою Златуся познайомилася тут. Ельвіра із Зашаф’я була могутньою темною чаклункою, повелителькою злих сил. Вона могла підкорювати час, створювати портали в інші світи. Вона самотужки знищила кілька світлих чарівників із Ради Старійшин. А ніхто про це навіть не здогадувався. Допоки на її слід не вийшла Феоніла. Нещадна до Темних чарівників. Однак завжди готова прийти на допомогу тим, хто цього потребував. Добрячка Феоніла. Завжди привітна та усміхнена. Фу! Златусю аж перекосило від цих думок.

Її бабуся має бути живою. Вона знає відповіді на всі питання. У неї був план із захоплення світу. Але Феоніла її знищила. Ну, не зовсім знищила. Це було б не в її стилі. Ні, вона зробила ще гірше. Вона перетворила бабусю на жабу і відпустила її на волю десь у лісах Амазонії. Шанс знайти її там дорівнює нулю!

Ні, вона просто зобов’язана все змінити. Звісно, вона могла б повернутися у часі в день бабусиного перетворення. Та вона так і зробила. Але запізно. А іншого шансу вже не було. Через їхню пращурку Велінду повертатися в один і той же день можна було лише раз. 

Однак не все ще втрачено. Недарма Ельвіра розповідала своїй онучці про Зашаф’я та паралельний світ, де все - навпаки. Тут вони - добрі чарівники. А отже їхня Книга Світла - еквівалент Златусиної Книги Темряви. І всі закляття там також перевернуті. А отже є шанс повернути бабусю, повернувшись в той день ще раз. А це під силу лише закляттю з Книги Світла. Одна, звісно, є і в її реальності. Вона в руках Феоніли. Та доступ в її маєток закритий і пильно оберігається. Темні туди ні ногою. Не пройдеш, як би не намагався. Златуся сама перевіряла. Неодноразово. Що-що, а захист у Феоніли - непробивний.

Тому залишалося Зашаф’я. Звісно, для цього потрібен був неабиякий хитрий план. Співіснувати в одному світі зі своєю копією було б занадто небезпечно. Тому потрібно було виманити Натусю ненадовго у паралельний світ. Звісно, Златуся одного разу вже побувала тут, коли переконалася, що нікого немає вдома. 

Вона знайшла сімейний альбом і підсунула туди папірець з написом: “Відповіді у шафі. Постукай і тобі відчинять”. Звісно, Златуся сподівалася, що саме її копія, а не хтось зі старших, знайде цю записку. І якщо дівчинка така ж непосидюча та допитлива, як і вона, то план мав спрацювати. 

І сталося саме так, як гадалося. Натуся знайшла папірець і вирішила не розповідати про цю знахідку дорослим. А випробувати вказівки самостійно. Все, що потрібно було Златусі, сидіти і чекати на слушну нагоду. Тому вона годинами щодня пропадала у своїй старій кімнаті, повсякчас поглядаючи на відчинену шафу. І ось вона помітила синє світло, що лилося зсередини. Златуся зрозуміла, що це її шанс. Вона підбігла до порталу, схопила Натусю за руку і заштовхнула у свою реальність, а сама пішла на пошуки бажаної книги.

І ось, пройшовши через стільки випробувань, вислухавши стільки докорів від батьків та Фофи, що пропадає десь весь час, вона нарешті досягла місця призначення. Однак того, заради чого вона все це пережила, так і не змогла знайти.

“Здаватися не можна,” - подумала дівчинка. - “Не задля того я стільким ризикувала. Але, де ж ця книга??” У кімнаті мирно сопіла Фофа.

- Ось ти мені, подруго, і потрібна, - мовила про себе Златуся. - Хто-хто, а ти повинна знати усі таємниці своїх господарів. Ти мене й приведеш до Книги Світла…

Білочка мирно спала, не знаючи, що щойно стала частиною підступного плану темної чарівниці.