Розділ 2. Дивний папірець

– Що це за чудасія така? – здивувалася Натуся. Вона хоч і звикла до дивовиж в їхній родині, однак цей папірець не на жарт її зацікавив. – Може Фофа знає?

Білочка сиділа у ванній кімнаті та розчісувала свій пухнастий хвостик.

– Не завадила? – запитала дівчинка, попередньо постукавши та легенько відчинивши двері.

– Та ні, Натусю, – відповіла та, дивлячись на неї через дзеркало. – Заходь, я вже завершую свої б’юті-процедури.

Вона зістрибнула з рукомийника на пральну машину та приготувалася слухати. Натуся сіла навпроти на краєчок ванної.

– Я тут наш сімейний альбом переглядала, – почала вона, підбираючи слова та намагаючись виглядати байдужою. – І знайшла там ось це.

З цими словами дівчинка передала пожовклий папірець Фофі. Білочка уважно прочитала його вміст і поглянула на Натусю.

– І що ти думаєш це означає? – запитала вона.

– Це я у тебе і хотіла дізнатися, – відповіла дівчинка. – Які відповіді? Яка шафа? І куди стукати треба?

– З цим, я думаю, тобі краще бабуся допоможе, – запевнила Фофа. – Альбом вона робила. Тож, певне, і про цей папірець щось знає.

– Боюся, що вона знову мене сваритиме, казатиме що “носа свого пхаю, куди не потрібно”. 

– Можливо, вона й має рацію, – усміхнулася білочка. – Ти у нас ще те швершко. І постійно потрапляєш у якісь халепи. Може, не варто дізнаватися, що тут мається на увазі?

– Може й так, – поспішила погодитися Натуся. – Досить з нас пригод. Лише нещодавно оговталися від минулих. І бабусю нема чого зайвий раз нервувати. Забудь, про що ми тут говорили, гаразд?

– Дуже мудре рішення, – зраділа Фофа. – Пишаюся тобою! Ти дорослішаєш!

Натуся вийшла із вбиральні та попрямувала до своєї кімнати. Якби білочка знала, що у неї було зараз в голові, вона б не робила таких поспішних висновків щодо стадії її дорослішання. Дівчинка була налаштована розібратися в усьому сама. І в неї вже був план.