Пролог. У попередніх книгах…

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

У перших книгах ми познайомилися з двома не зовсім звичними героїнями – бабусею Ельвірою та її онукою Натусею. Зовні вони нічим не відрізнялися від решти людей, проте у них була маленька таємниця – це були дві чарівниці «під прикриттям». Вони подорожували у часі, патрулювали вулиці нічного міста, караючи злочинців та допомагаючи простим людям.

У них була домашня тваринка – білочка Фофа, інтелігентна, кмітлива та талановита, яка не раз допомагала своїм господаркам у біді та давала слушні поради.

У їхньому домі було багато магічних речей: посуд, що самоочищувався, ковдра-невидимка, яка допомагала бути непоміченими, коли це було життєво важливо, пральна машина, за допомогою якої наші чарівниці подорожували в часі, дзеркало, що слугувало бабусі своєрідним «скайпом» для зв’язку з іншими чарівниками та магічний сад, замаскований під фотошпалери, де так полюбляли відпочивати наші дівчата.

Натуся, дуже допитлива від природи, порушувала обіцянки, дані бабусі, через що часто потрапляла в халепу. За такі вчинки у цій дивній родині була передбачена ціла система покарань, погоджена на сімейній раді.

Бабуся одружилася з англійським лордом та чаклуном з 18 століття – Річардом, з яким познайомилася під час мандрівок у часі. Спочатку це були стосунки на відстані. Але через деякий час чоловік все ж наважився перебратися у теперішній час заради своєї коханої, а тому зробив їй пропозицію руки та серця. Дочекатися відповіді йому так і не вдалося, адже Ельвіра зникла під час побачення. На пошуки бабусі відправилася Натуся, Фофа та їхній новий друг – привид Жюль. 

Відважній трійці вдалося дізнатися, що до таємничого зникнення причетна бабусина подруга, Феоніла. Зла чарівниця так і не змогла пробачити Ельвірі, що та колись дуже давно полонила серце її коханого Домініка. За допомогою Герцога – пса Феоніли, який вирішив стати на бік добра, – вони виявили місце знаходження бабусі й врятували її. А сама зла чаклунка поплатилася за свої погані вчинки власним життям.

Однак знайшлися й ті, хто хотів помститися бабусі та Натусі. Виявилося, що у Феоніли була донька, Амелія. Вона залишила багато небезпечних пасток у домі чарівниць. А потім і викрала магічну копію дівчинки, Наталку, думаючи, що вона і є Натуся, і запроторила її на дев’яте коло пекла. 

Бабуся з онучкою не сиділи на місці та пішли виручати Наталку. Вони мандрували всіма колами, пройшли всі випробування та дісталися до центра Землі. Хитрістю їм вдалося забрати звідти Наталку, а Амелія залишилася там назавжди.

Що ж чекає далі на наших чарівниць? Які нові пригоди майорять на їхньому горизонті? І що ж за Зашаф’я таке з’явилося на обкладинці книги? Дізнаєтеся далі.

Любі читачі! Якщо ви, як і я, чекали на повернення чарівниць і раді знову побачити їх на сторінках моєї книги, не забудьте залишити вподобайку. Мені буде дуже приємно. А ще це надихатиме мене на написання нових пригод!