Розділ 22. Що ж насправді сталося?

Поки бабуся відволікала Феонілину доньку, Натуся у ковдрі-невидимці намагалася відшукати свою копію. Наталка була схована за однією зі скель. Дівчинка зі зв’язаними руками та ногами, спала, очевидно перебуваючи під якимось закляттям Амелії. Натуся доторкнулася до рук полонянки - вони були холодними як лід. Довелося діяти швидко. В будь-який момент зла чаклунка могла знайти їх і тоді усім було б непереливки.

Вона дістала з наплічника ще одну куртку та рукавички для Наталки, розв’язала її та одягла. Однак, розбудити дівчинку ніяк не вдавалося. Тоді Натуся згадала, що бабуся веліла взяти у подорож термос з відваром з трав. Вона напоїла Наталку цим трав’яним чаєм і та повільно відкрила очі. Зрадівши, що її врятували, дівчинка відкрила було рота, щоб подякувати своїй копії, але Натуся закрила їй рота рукою.

– Тссс, – прошепотіла вона. – Амелія ще поряд. Треба забиратися звідси. 

Наталка кивнула головою. З неймовірними зусиллями, зголодніла та виснажена, вона підвелася на ноги, а коліжанка сховала її у себе під ковдрою. Тепер ніхто не міг побачити дівчаток.

Коли вони вийшли з-за скелі, то побачили, що бабуся у замерзлому озері.

– Попалася, – голосно засміялася Амелія. Її сміх відлунням відбився від стін дев’ятого кола та розбудив Володаря Пекла.

– Треба рятувати бабусю, – прошепотіла Натуся. Дівчатка почали тихенько пробиратися до озера.

– Хто це мені тут спати не дає? – злісно вигукнув Володар Пекла.

– Вибач, Люциферчику, це я, – затремтіла чаклунка. – До мене просто гостя завітала.

Поки Амелія розводила теревені з Люцифером, і не звертала уваги на Ельвіру, дівчата вже чаклували біля неї. Гарячий узвар, яким Натуся полила лід навколо бабусі, дав їй змогу вибратися з озера. Усі троє сховалися під ковдру-невидимку і пробиралися до виходу.

– Дивись мені! Ще раз мене розбудиш – в озеро посаджу! 

– Звісно, звісно, вибач мене. Я тут лише зі своєю подругою розберуся. 

Амелія повернулася до Ельвіри, але її на місці вже не було. Чаклунка бігала вздовж берега озера, оглядаючи все навколо, але її ворогиня ніби крізь землю провалилася. Як і її онучка. 

В цей же час бабуся та дві близнючки Натуся та Наталка вже заходили на восьме коло пекла, невидимі для усіх навколо. І вони навіть не здогадувалися, що їхня ворогиня тепер навіки залишиться у замерзлому озері разом із Люцифером і мріятиме лише про одне – вибратися звідти і помститися чарівницям. Але, ці її мрії, скоріш за все, мріями і залишаться. Хоча, хто зна…