Розділ 15. Шекспірівські пристрасті

Шкільну виставу готували не просто як чергову постановку — це була подія року. Вчителька зарубіжної літератури, Інеса Валеріївна, урочисто оголосила, що їхній клас ставитиме «Ромео і Джульєтту» за Шекспіром, а потім додала:

— Головну жіночу роль виконає Наталка!

Ніхто не заперечував. Якось так склалося, що всі вже звикли до її обдарованості, мовчазної впевненості, манери триматися та бездоганності в усьому. Втім, ніхто навіть і не здогадувався, що ця Натуся — несправжня.

На роль Ромео одразу викликався Сашко Возинський, який тепер всюди слідував за дівчинкою та не давав нікому її ображати. Такий собі шкільний лицар.

Репетиції тривали довго. Іноді — до сутінків. Наталка залишалася у класі, поки всі інші вже розходились по домівках. І хоча після репетицій боліло тіло, а голос сипів від повторів монологів, вона не нарікала. Бо саме там, на сцені, вона була кимось більшим, ніж просто тінь Натусі. Вона була собою.

Цікаво, що магічна родина навіть не підозрювала про підготовку Наталки до виступу. І не дивина! Останнім часом у них і без того вистачало проблем.

Нова ворогиня, розслідування… Саме тому й існувала вона, точна копія Натусі, щоб вберегти її в разі чого від злих чар. Але тепер у Наталки з’явився реальний шанс запалити й свою зірочку й вона не могла його проґавити. Крім того, їй дуже-дуже подобався Сашко, хоча вона нікому про це не зізнавалася. Ні однокласникам. Ні самому Сашкові. Ні тим паче Натусі, яка цю закоханість не поділяла.

І ось день Х настав. Вона, у гарній сукні та з зачіскою, яку зробила бабуся, поки що ховалася за кулісами. Декорації вже були встановлені на сцені.  Її однокласники з видрукованими на аркушах текстами повторювали свої репліки. Зала поступово наповнювалася батьками та родичами «акторів». У третьому ряду Наталка побачила бабусю та дідуся. Десь і Натуся мала бути поряд, схована від сторонніх поглядів під ковдрою-невидимкою. Жюль з Герцогом вмостилися біля вікна. Усі проходили повз, їх не помічаючи. І лише вона могла бачити своїх напівпрозорих друзів.

Наталка шумно зітхнула. Це був її зірковий час. Зараз вона не магічна копія юної чарівниці. Вона – Джульєтта Капулетті. Вона – героїня найромантичнішої трагедії. Вона – акторка шкільного театру. І нехай її ще зранку турбувало якесь дивне передчуття чогось неминучого і не дуже хорошого, це – нічого. Просто перехвилювалася. Це й не дивно – на ній же така велика відповідальність. Але вона обов’язково вгамує хвилювання і відіграє роль на всі сто.

Нарешті у залі запанувала тиша. Адже на сцені з’явилися «слуги» родин Монтеккі та Капулетті й почали сваритися між собою. Глядачам було кумедно спостерігати за непідробними емоціями акторів.

Коли «Ромео» розповідав про своє кохання до Розаліни, Наталка за кулісами хвилювалася за його монолог. Але його слова були такими проникними, що змусили дівоче серце забитися частіше:

«…Любов – це дим, що в'ється з уст зітханців,

очищена ж – вогонь в очах коханців.

А збурена – це сліз любовних море.

А ще любов – обачне божевілля,

гірка отрута й животворне зілля…»

Бал, на якому Ромео вперше побачив Джульєтту, теж був феєричним. Підібрана музика, маски, відповідне освітлення створювали відчуття святковості та таємничості. Наталка у своєму образі була прекрасна. Вона з таким почуттям розповідала про свою закоханість у сина Монтеккі, що у її щирість повірили усі, навіть скептично налаштована Натуся.

"З ненависті любов моя повстала,

побачила я рано, пізно взнала.

Предивно почалась любов моя,

що маю ворога любити я".

Виставу глядачі дивилися, затамувавши подих. Діти грали чудово. Адаптація п’єси Інесою Валеріївною була влучною та цікавою. Живі діалоги, непідробні емоції та переживання…

       Коли «помирав» Меркуціо від смертельного поранення від Тибальдо, навіть у Річарда на очах виступили сльози. А Герцог навіть хотів покусати поганця і кинувся було до сцени, та Жюль його спинив, нагадавши, що все це – лише гра.

Разом з тим, з кожним актом п’єси на сцені розгорталося все більше пристрастей. Джульєтта посварилася з батьком, який хотів її видати заміж за нелюбого Париса. Потім побігла просити поради в отця Лоренцо, який вмовив її випити «сонне» зілля. Раптова «смерть» дівчини. Дуель Париса та Ромео, яка закінчилася перемогою останнього. Глядачі не відводили очей зі сцени й співпереживали усім героям. Особливо, коли Ромео відкрив пляшечку з отрутою та, випивши її, «помер». Джульєтта, прокинувшись від довгого сну, побачила бездиханного коханого поряд з нею і промовила:

“Що? Склянка в милого мого в руці?

Отрута, бачу, смерть звела на нього.