Розділ 13. Голлівудські пригоди

У Лос-Анджелес на пошуки підказок вирішено було відправити лише бабусю та Натусю. Річард мав справи у Раді Старійшин. У Наталки був напружений шкільний графік. Жюль з Герцогом ненадовго повернулися до Парижу, адже в одній із галерей проходила тематична виставка картин: «Навколо світу за 80 днів» за мотивами відомого твору письменника. А Фофу залишили на господарстві наглядати за квартирою. Усі побоювалися нових погроз та диверсій.

Натуся дуже зраділа такій можливості нарешті побути зі своєю бабусею удвох. Вони так давно не подорожували разом. Постійні справи, зникнення, розслідування… І онучка вже стала побоюватися, що втрачає з нею зв’язок. Хоч вона і сприймала лорда, як свого дідуся, проте їхні стосунки з бабусею були особливими.

У сонячній Каліфорнії було тепло та шумно. Машини різних марок та кольорів змагалися між собою, хто порушить більше правил дорожнього руху. Трійко красивих дівчат на тротуарі танцювали у стилі хіп-хоп під запальні ритми популярної музики. Вони знімали все це на камеру телефону, а потім довго дискутували, чи усі рухи були синхронними. Натуся посміхнулася – хвилюються через такі дрібнички. Ось перед ними з бабусею стояла справжня проблема – виявити свого ворога чи ворогиню та не дати їй зруйнувати їхнє життя чи життя їхніх рідних і близьких.

Бар-ресторан «Формоза» був побудований ще у далекому 1925 році. Відомим у Голлівуді він став давно і вигідно відрізнявся від інших відсутністю претензійності, порівняно невисокими цінами, приємною атмосферою та смачними стравами китайської кухні. А ще тут часто можна було побачити справжніх зірок кіно.

Бабуся з Натусею прибули туди ще до відкриття. Вони знали, що такі місця мали свого привида, який знав усіх клієнтів та міг надати чарівницям необхідну інформацію. «Формоза» не стала винятком. Тільки-но Ельвіра з онучкою переступили поріг пустого ресторану, до них донісся дуже знайомий голос, який наспівував чарівним баритоном:

Fly me to the moon

Let me play among the stars

Let me see what spring is like on

A-Jupiter and Mars.

– Ой, а я знаю цю пісню. Ми її на уроці англійської слухали та перекладали. Звучить це якось так: Відправ мене на місяць, Дозволь мені пограти серед зірок, Дай я подивлюсь, яка там весна на Юпітері та Марсі.

– Здається я знаю, чия вона, – посміхнулася бабуся. – Френку! Виходь ти, чарівний негіднику!

З-за стійки бару вийшов красивий напівпрозорий чоловік у елегантному костюмі та капелюсі.

– Кого я бачу! Ельвіро! Моє шанування, – привид зняв капелюха, галантно поклонився і поцілував їй руку. – А це чарівне створіння, мабуть, твоя онучка?

– Так, знайомся. Це Нетелі, – відрекомендувала її бабуся на американський манір. – Нетелі, це Френк Сінатра.

– Велика честь для мене, сер, – Натуся подала руку для привітання. – Люблю слухати Ваші пісні, особливо під Різдво та Новий рік.

– Дякую, дуже приємно мати таку юну шанувальницю.

– Бабуся, я й не знала що ви з містером Сінатрою знайомі, – мовила дівчинка. – Як це сталося?

– Дуже довга історія, – загадково відповіла та. – Розповім колись…

– Ну, коли ми вже обмінялися люб’язностями, – вступив у розмову привид, – кажіть, леді, що вас сюди привело? Не в гості ж прилетіли.

– На жаль, ні, – Ельвіра змінилася в обличчі. – Дехто дуже небезпечний з’явився в нашому житті. Цей дехто бажає нам помститися. Думаємо, що за загибель Феоніли, злої чаклунки, яку ми знешкодили цього літа. Ми намагаємося з’ясувати, хто ж наш загадковий ворог.

– Феоніла? Дивне ім’я… Ніколи не чув… А є якісь здогади? Підказки? – Френк був заінтригований.

– Так, дещо є, – Натуся дістала з кишені світлину. – Тут вона зображена з якимось чоловіком. Ми підозрюємо, що у цих двох могла бути дитина.

Привид пильно подивився на зображення і вмить його обличчя просяяло.

– Я чудово знаю, хто ці двоє!

Бабуся з Натусею затамували подих, боячись пропустити якусь важливу інформацію.

– Чоловік на світлині – Джеймс Балджер, американський бандит, лідер ірландського кримінального угруповання Вінтер Хіл. Поряд з ним його тогочасна кохана. Як звати – не пам’ятаю, але думаю, вона була не під власним ім’ям.

– Звідки ти це знаєш? – здивовано запитала Ельвіра.

– Я ж і сам був пов’язаний зі світом мафії, – посміхнувся той. – Довга історія… Але якщо коротко, у п’ятдесяті роки я хоч і був дуже відомим співаком, та після розлучення з першою дружиною продюсери відмовлялися зі мною співпрацювати. Імідж розлученого був невигідним. Податки платити не було чим. Тому довелося трішки попрацювати у казино на кримінальних босів. Я відвертав увагу заможних клієнтів, а вони витрачали багато грошей за гральним столом. Темна смуга мого минулого. Не люблю про це згадувати…

– Тоді не будемо про це, – запевнила бабуся. – Краще розкажи більше за наших «друзів» зі світлини.

– Добре, продовжимо. Джеймс був інформатором ФБР, але використовував це у своїх інтересах, позбуваючись конкурентів. Представники правосуддя почали щось підозрювати й хотіли його ув’язнити, та він утік. Його оголосили у розшук і він довго переховувався. Знайшли його через декілька десятків років та заарештували, де він нещодавно і помер.