Розділ 9. Сімейна нарада або що робити далі?

У вітальні зібралися усі: бабуся з Річардом, Натуся з Фофою та Жюль з Герцогом. На їхніх обличчях читалося сум’яття. На столику перед присутніми лежала нещодавня знахідка у зимовому саду.

– Вишите послання? Це щось новеньке! – мовив привид.

– Моє припущення, що наш новий (чи старий) ворог жіночої статі, – додав лорд.

– Чому саме жіночої? – запитала Ельвіра.

– Чоловіки не вишивають погроз на червоних шаликах, – відповів їй чоловік. – Це не в нашому стилі.

– Річард має рацію, – підтвердив Жюль. – Ваш ворог – ВОНА. Не він, ВОНА.

– Я теж так думаю, – погодилася Фофа. – Перше послання було написане бабусиною помадою. Чорний кіт. Комахи-вбивці. А тепер і це… Тут не обійшлося без якоїсь злої чаклунки.

– Але ж зазвичай Рада Старійшин відстежує таких осіб, – зауважила бабуся. – Їхні сили – обмежені. За магічним законом.

– Ти ж знаєш, Ельвіро, що чарівники на боці зла не дуже дотримуються канонів магічного світу, – знову заговорив Річард. – Вони постійно шукають собі проблем. А ми з тобою і такі, як ми, їх зупиняємо. А іноді й дуже вчасно.

– Тож нашим ворогом, а точніше, ворогинею, може бути кожна, кому ви хоч раз перейшли дорогу, – підсумувала Натуся.

Раптом слово взяв Герцог, який до того не втручався у розмову:

– Друзі, може я зможу вам допомогти у пошуках цієї відьми? Я хоч тепер і привид, та нюх не втратив.

– Точно! Як ми про це не подумали?! – зраділа Фофа і передала шалик псові.

Він ретельно обнюхав його і його шерсть настовбурчилася.

– Запах схожий на мою стару господиню…

– Феонілу??? – в один голос запитали присутні.

– Так…

– Але це ж неможливо! – заперечно замотала головою Натуся. – Вона загинула там, на площі Святого Марка у Венеції. Ми всі цьому свідки.

– А ще там загинув я, але це не заважає зараз мені з вами бути, – мовив Герцог.

– Твоя правда… То може Феонілу хтось оживив?

– І таке можливо, або це не вона, а хтось з її близьких.

– У неї були брати чи сестри? – запитав Жюль.

– Якщо й були, до нас вони ніколи не навідувалися, – трішки подумавши, відповів пес.

– Що ж, Річарде, час нам з тобою навідатись у Раду Старійшин та розпитати за родичів Феоніли, – мовила бабуся.

– А я що робитиму? – Натуся знудилася сидіти вдома.

– Скоро Наталка зі школи прийде. Уроки вчіть!

Знову ці уроки…