Розділ 7. Футбольна фанатка

Поки Наталка заробляла гарні оцінки у школі, Натуся була змушена сидіти вдома, під пильним наглядом бабусі, дідуся і Фофи. Виходила на вулицю вона виключно під ковдрою-невидимкою, і не більше ніж на годину. Далеко відходити їй теж було заборонено, що викликало у дівчинки внутрішній протест. Але, разом з тим, вона розуміла, що це задля її ж добра, тому правил намагалася не порушувати.

Одного осіннього сонячного суботнього ранку, Натуся, як завжди вийшла з дому й озиралася навколо. Декілька сусідів вигулювали своїх собак, ще декілька – несли великі пакети зі сміттям. Дівчинка вирішила пройтися до стадіону, щоб трішки розім’ятися. Там вона побачила сусідських хлопців, що захоплено ганяли в м’яча.

Ті, хто не був прийнятий в одну з двох команд, просто сиділи на паркані та кричали: «Куди біжиш?», «Давай пас, пас давай!» та іноді навіть «Го-о-о-л!» Натуся обожнювала футбол, проте дівчат у їхньому дворі не брали в гру. Обґрунтовували хлопці свою позицію тим, що не хочуть нашкодити ніжним створінням. Яке лицемірство! Просто боялися програти! І хто після цього слабак? Це ж соромно!

Тож дівчинка, невидима для гравців та глядачів, підійшла ближче до футбольного поля, щоб краще спостерігати за грою. На воротах стояв її сусід, Мишко, повненький та неповороткий хлопчина, який з усіх сил намагався не пропустити жодного м’яча, але, як на лихо, пропускав усі. Натусі стало шкода незграбного воротаря і вона вирішила допомогти йому.

Коли наступного разу м’яч знову полетів у ворота, Натуся спритно відбила його ногою. Хлопці зупинили гру і почали протирати очі. Звичайно, ніхто не здогадувався, хто стояв за всім цим. Тому всі вирішили, що їм просто здалося.

Чарівниця не стала ризикувати своїм викриттям, тому відійшла неподалік, сіла разом з іншими вболівальниками на паркан та знову почала спостерігати за грою. Проте щойно хтось з іншої команди опинявся біля Мишкових воріт і бив по м’ячу, Натуся шепотіла декілька слів, і той летів або в штангу, або за ворота, або прямо у воротаря. Внаслідок цього Мишкова команда виграла матч, а її сусід став справжнім героєм. Його ще довго вітали вболівальники та хвалили друзі по команді, а дівчинка, зітхаючи, що година, відведена на прогулянку, добігала кінця, почимчикувала додому.