Розділ 3. Неприємна розмова

– І що це тут таке відбувається?! – запитала бабуся, прискіпливо оглядаючи кімнату.

– Та ось… Вирішила кіно подивитися...

– З вибором жанру трішки помилилася, – підморгнувши, пожартував лорд.

– Річарде, ну ти це бачив? – Ельвіра звернулася до чоловіка. – І після цього ти скажеш, що я не мала рації, повернувшись додому на декілька днів раніше?

– Мовчу, мовчу, кохана… – йому найменше хотілося зараз сперечатися. Ситуація дійсно була критичною. І хтозна, що могло б статися, якби його дружина не відчула потреби повернутися завчасно.

– А ти куди дивилася? – звернулася бабуся до Фофи, яка щойно зайшла до кімнати й була дуже здивована побаченим.

– Та я ж ненадовго в сад відійшла… Якби я… Та щоб… – у білочки бракувало слів.

– Вичерпна відповідь, – похитала головою бабуся. – Будете обидві покарані.

– З усім погоджуюся, – мовила онучка, опустивши очі. – Проте маємо тобі ще дещо розповісти, поки остаточно не сіли під домашній арешт на решту літа.

І вони розповіли про все, що сталося за час відсутності Елвіри – дивну погрозу на дзеркалі у ванній кімнаті та чорного кота, який вмів говорити.

– Думаю, нам хтось мстить за Феонілу, – припустив Річард. – Або за Домініка. А може ти ще комусь дорогу перейшла, кохана?

– Уявлення не маю! – зізналася бабуся. – Але хто б там не був, ми зараз усі у небезпеці. Варто продумати план дій. А покарання поки що почекають.

Сказали – вирішили. Чарівниці склали список можливих ворогів. Їх, на жаль, виявилося багато. Добрі чарівники рано чи пізно переходять дорогу злим. То ж під підозру попадали ледь не всі. Проте усі четверо зійшлися на думці, що головний ворог так чи інакше пов’язаний з Феонілою, чи Домініком.

Довелося посилити й магічний захист оселі. Адже хтось вже тричі зміг його зламати, щоб залишити свої страхітливі послання.

Щодо безпеки Натусі, було вирішено створити її точну копію, яка могла б замінити її поки що у повсякденному та шкільному житті. А що з цього вийшло – читайте далі!