Розділ 2. Кіно та й годі

До повернення бабусі та новоспеченого дідуся залишалося кілька днів. Інцидент з котом вирішили поки що не згадувати. І життя знову пішло своєю колією. Натуся гуляла з подругами, насолоджувалася канікулами й практикувалася у магії. Щодня вони з Фофою, не порушуючи традиції, ходили у магічний сад, замаскований під фотошпалери, поливали там квіти та слідкували за чистотою дому.

Про мандрівки в часі Натуся вже не думала. Покарання за такий вчинок вона не хотіла. Та й пригод вистачало й без того. Дивне послання, дивний кіт… З усім цим ще треба було розбиратися. Але не зараз. Зараз краще подивитися щось по телевізору. Щось таке, чого б бабуся не дозволила дивитися. Як щодо фільму жахів?? Чудово. Що ж таке переглянути??

Вибір впав на екранізацію книги Стівена Кінга «Імла». Увімкнувши фільм, дівчинка зменшила гучність, щоб Фофа, яка в цей час читала у магічному саду, не почула, і сіла дивитися. Все починалося не дуже погано. Буревій, супермаркет, туман. Аж поки одного з відвідувачів не накриває імла. Від страшного крику чоловіка похололо в серці. Але Натуся не з боягузів. Тому продовжувала дивитися. Проте коли на екрані з’явилися щупальця з кігтями, які затягнули одного з чоловіків в імлу, дівчинка подумала, що з неї досить. Вона взяла пульт, щоб вимкнути телевізор, як раптом одне зі щупалець вилізло з екрана та відкинуло перемикач убік. Натомість потвори, які показувалися у фільмі, почали залітати з «кіношного» супермаркету до Натусиної квартири. Дівчинка не на жарт перелякалася і почала звати Фофу. Але та, захопившись читанням, у магічному саду зовсім її не чула. А кімнатою вже літали гігантські мухи, крилаті тварини, які нагадували птеродактилів. По килиму повзали павукоподібні створіння. Натуся відбивалася як могла, проте її магічних сил було замало.

«Невже моє життя закінчиться ось так?» – промайнула думка. Маленька чарівниця присіла і закрила голову руками. І раптом крики створінь стихли. Хтось взяв пульт і вимкнув телевізор. Дівчинка поволі відкрила очі. Перед нею стояла бабуся, одяг якої було зіпсовано зеленою в’язкою рідиною – все, що залишилося від створінь, породжених уявою Стівена Кінга. На обличчі Ельвіри було сум’яття та докір. Річард, що тримав у руках перемикач, тихо хитав головою…