Пролог. У попередніх книгах…

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

У перших книгах ми познайомилися з двома не зовсім звичними героїнями – бабусею Ельвірою та її онукою Натусею. Зовні вони нічим не відрізнялися від решти людей, проте у них була маленька таємниця – це були дві чарівниці «під прикриттям». Вони подорожували у часі, патрулювали вулиці нічного міста, караючи злочинців та допомагаючи простим людям.

У них була домашня тваринка – білочка Фофа, інтелігентна, кмітлива та талановита, яка не раз допомагала своїм господаркам у біді та давала слушні поради.

У їхньому домі було багато магічних речей: посуд, що самоочищувався, ковдра-невидимка, яка допомагала бути непоміченими, пральна машина, за допомогою якої наші чарівниці подорожували в часі та просторі, дзеркало, що слугувало бабусі своєрідним «скайпом» для зв’язку з іншими чарівниками та магічний сад, замаскований під фотошпалери, де так полюбляли відпочивати наші дівчата.

Натуся, дуже допитлива від природи, порушувала обіцянки, дані бабусі, через що часто потрапляла в халепу. За такі вчинки у цій дивній родині була передбачена ціла система покарань, погоджена на сімейній раді.

Бабуся була розважливішою та мудрішою. Поважний вік та життєвий досвід дозволяв їй швидко виявити будь-яку проблему, та одразу ж її вирішити. Свою онучку Ельвіра дуже любила та оберігала й часто рятувала від небезпек, спровокованих необдуманими рішеннями дівчинки.

 Окрім чарівниць та їхньої пухнастої подружки, у квартирі також проживав англійський лорд та чаклун з 18 століття – Річард, з яким бабуся познайомилася під час мандрівок у часі. Спочатку це були стосунки на відстані. Але через деякий час чоловік все ж наважився перебратися у теперішній час заради своєї коханої, а тому зробив їй пропозицію руки та серця. Дочекатися відповіді йому так і не вдалося, адже Ельвіра зникла під час побачення. На пошуки бабусі відправилася Натуся, Фофа та їхній новий друг – привид відомого письменника Жюля Верна. 

Відважній трійці вдалося дізнатися, що до таємничого зникнення причетна бабусина подруга, Феоніла. Зла чарівниця так і не змогла пробачити Ельвірі, що та колись дуже давно полонила серце її коханого Домініка. За допомогою Герцога – пса Феоніли, який вирішив стати на бік добра, – вони виявили місце знаходження бабусі. 

Прибувши у Венецію, – а саме туди й привів слід – вони знайшли Феонілу, Домініка та Ельвіру на дзвіниці собору Святого Марка. Зла чаклунка розповіла присутнім, як її коханий обманом вийшов із в’язниці й викрав бабусю. І як вона вирішила помститися йому та розлучниці. 

Після такого монологу, який приспав пильність слухачів, Феоніла скинула колишніх закоханих з даху будівлі. Здавалося б, все закінчено! Але трагедію вдалося відвернути, повернувшись в часі. Завдяки самопожертві пса Герцога, який зіштовхнув Феонілу з даху, а сам при цьому загинув, бабусю вдалося врятувати.

Весілля з лордом все ж відсвяткували. Закохані полетіли у романтичну подорож на Азорські острови. Жюль повернувся до свого ресторану в Парижі, а Натуся з Фофою – до рідної домівки. Там на них у ванній кімнаті чекав сюрприз. На дзеркалі червоною бабусиною помадою було написано: «Невже ви думаєте, що це вам зійде з рук?»

Хто ж залишив їм це послання? І які ще пригоди чекають на наших чарівниць? Дізнаєтеся з цієї книги.

Любі читачі! Якщо ви, як і я, чекали на повернення чарівниць і раді знову побачити їх на сторінках моєї книги, не забудьте залишити вподобайку. Мені буде дуже приємно. А ще це надихатиме мене на написання нових пригод!