Епілог

На весіллі Річарда та Ельвіри панувала справжня казкова атмосфера. Усі представники добрих сил зібралися разом, щоб відсвяткувати цей особливий день. Повітря наповнювалося радісними сміхом і мелодіями, що лунали із флейт і скрипок, а серця кожного гостя билися в унісон із щастям молодят.

Річард і Ельвіра, сяючи від любові, обмінювалися лагідними поглядами, немов у них знову розцвітало молоде кохання. Здавалося, що сама чарівність цього моменту повернула їм юність: на їхніх обличчях грала безтурботна усмішка, а очі світилися ніжністю і вдячністю за те, що доля звела їх разом попри всі випробування.

Фофа, зі своїм неповторним добрим характером, охоче пригощала гостей смачними стравами, які приготувала з любов’ю та турботою. Тим часом Натуся розважала компанію своїм мелодійним співом.

А поруч стояв Жюль Верн, який зворушливо декламував поезію про кохання. Його голос, наповнений глибиною і ніжністю, проникав глибоко у серця запрошених гостей. Привид-письменник цитував світових класиків, змушуючи присутніх замислитися над силою почуттів і вічністю любові.

Та серед загальної атмосфери веселощів був і сумний момент. Перед початком церемонії бабуся попросила всіх присутніх вшанувати хвилиною мовчання хороброго пса Герцога — незмінного захисника і друга, без якого це весілля ніколи б не відбулося. Тиша, що оповила площу, була наповнена повагою і вдячністю. Фофа, діставши свій маленький біленький носовичок, витирала вологі очі, а Натуся, не стримуючи почуттів, дала волю сльозам. Всі присутні відчували, що Герцог завжди буде поряд — у їхніх серцях, у кожному подиху вітру і кожному теплому спогаді.

Після того як свято добігло кінця, молодята вирушили у романтичну подорож до Азорських островів — казкового місця, де небо зустрічається з океаном, а хвилі шепочуть про вічне кохання. Жюль повернувся до свого улюбленого модного ресторану в Парижі, а Натуся і Фофа повернулися до рідної домівки.

Зайшовши до теплої, знайомої квартири, дівчинка зняла свій верхній одяг, ніби скидаючи з плечей усі тривоги й втому. Вона повільно рушила до ванної кімнати, де хотіла освіжити обличчя, змити з рук сліди дня. Тим часом білочка, рухаючись із впевненістю і легкістю, взялася готувати чай — цей звичний ритуал, що наповнював дім ароматом духмяних трав.

Та раптом тиша, яка огортала квартиру, була розірвана різким, пронизливим криком із ванної кімнати. Фофа одразу ж побігла туди. 

Те, що відкривалося їхнім очам, не піддавалося логіці.На дзеркалі, що зазвичай відбивало їхнє відображення, тепер великими літерами було написано червоною помадою бабусі:

«НЕВЖЕ ВИ ДУМАЄТЕ, ЩО ЦЕ ВАМ ЗІЙДЕ З РУК?»

А ви, мої любі читачі, як думаєте?

Дорогі читачі! Дякую, що дочитали книгу до кінця. Якщо сподобалася - буду вдячна за вподобайку та відгук! А хотіли б дізнатися, що сталося далі? Якщо так, у мене для вас гарна новина. Продовження у вигляді книги: "Пригоди бабусі та Натусі. Новий ворог" уже є на моїй сторінці. З наступної книги ви дізнаєтесь, хто залишив нашим чарівницям послання на дзеркалі, а також зустрінете старих друзів та познайомитесь із новими героями! А щоб не пропускати виходу нових БЕЗКОШТОВНИХ ДИТЯЧИХ КНИГ, ставайте моїми спостерігачами і слідкуйте за виходом новинок! До нових зустрічей!