Епілог

На весіллі Річарда та Ельвіри панувала справжня казкова атмосфера. Усі представники добрих сил зібралися разом, щоб відсвяткувати цей особливий день. Повітря наповнювалося радісними сміхом і мелодіями, що лунали із флейт і скрипок, а серця кожного гостя билися в унісон із щастям молодят.

Річард і Ельвіра, сяючи від любові, обмінювалися лагідними поглядами, немов у них знову розцвітало молоде кохання. Здавалося, що сама чарівність цього моменту повернула їм юність: на їхніх обличчях грала безтурботна усмішка, а очі світилися ніжністю і вдячністю за те, що доля звела їх разом попри всі випробування.

Фофа, зі своїм неповторним добрим характером, охоче пригощала гостей смачними стравами, які приготувала з любов’ю та турботою. Тим часом Натуся розважала компанію своїм мелодійним співом.

А поруч стояв Жюль Верн, який зворушливо декламував поезію про кохання. Його голос, наповнений глибиною і ніжністю, проникав глибоко у серця запрошених гостей. Привид-письменник цитував світових класиків, змушуючи присутніх замислитися над силою почуттів і вічністю любові.

Та серед загальної атмосфери веселощів був і сумний момент. Перед початком церемонії бабуся попросила всіх присутніх вшанувати хвилиною мовчання хороброго пса Герцога – захисника і друга, без якого це весілля ніколи б не відбулося. Фофа, діставши свій маленький біленький носовичок, витирала вологі очі, а Натуся, не стримуючи почуттів, дала волю сльозам. Всі присутні відчували, що Герцог завжди буде поряд – у їхніх серцях, у кожному подиху вітру і кожному теплому спогаді.

Після того як свято добігло кінця, молодята вирушили у романтичну подорож до Азорських островів – казкового місця, де небо зустрічається з океаном, а хвилі шепочуть про вічне кохання. Жюль повернувся до свого улюбленого модного ресторану в Парижі, а Натуся і Фофа повернулися до рідної домівки.

Зайшовши до квартири, дівчинка повільно рушила до ванної кімнати, де хотіла змити залишки втоми цього насиченого емоціями дня. Тим часом білочка взялася готувати чай. Та раптом тишу розірвав пронизливий крик із ванної кімнати. Фофа одразу ж побігла туди. 

Те, що відкривалося їхнім очам, не піддавалося логіці.

На дзеркалі, що зазвичай відбивало їхнє відображення, тепер великими літерами було написано червоною помадою бабусі:

«НЕВЖЕ ВИ ДУМАЄТЕ, ЩО ЦЕ ВАМ ЗІЙДЕ З РУК?»

А ви, мої любі читачі, як думаєте?

Дорогі читачі! Дякую, що дочитали книгу до кінця. Якщо сподобалася - буду вдячна за вподобайку та відгук! А хотіли б дізнатися, що сталося далі? Якщо так, у мене для вас гарна новина. Продовження у вигляді книги: "Пригоди бабусі та Натусі. Новий ворог" уже є на моїй сторінці. З наступної книги ви дізнаєтесь, хто залишив нашим чарівницям послання на дзеркалі, а також зустрінете старих друзів та познайомитесь із новими героями! А щоб не пропускати виходу нових БЕЗКОШТОВНИХ ДИТЯЧИХ КНИГ, ставайте моїми спостерігачами і слідкуйте за виходом новинок! До нових зустрічей!