21. Переграти все!

Отямившись, дівчинка побачила, що знаходиться у власній квартирі. Над нею схилилися усі її друзі зі стурбованими обличчями.

– Ти як? – схвильовано мовив Річард.

– Голова трішки болить… – тихо відповіла Натуся. – А ще наснився поганий сон, ніби бабуся…

– Це не сон, Наталі, – ледь стримуючи сльози, сказав Жюль. – Все це дійсно сталося.

Лише зараз маленька чарівниця з гіркотою усвідомила усю жахливість нинішньої ситуації. І вона розридалася на плечі у лорда, який теж ледь стримував сльози.

– Це ще не кінець! – раптом мовила Фофа. – Ми ще можемо переграти все.

– Але як?! – гукнули разом усі друзі.

– Не забувайте, у нас є пральна машинка. Ми ж можемо подорожувати у часі.

– Точно! – вигукнув Герцог. Йому було так соромно за колишню хазяйку (звісно, що після того, що сталося, він відрікся від служіння Феонілі), що він хотів за будь-яку ціну все виправити. – Але в який саме день повернемося?

– Що значить, у який? – здивовано мовив Жюль. – У вчорашній, звичайно!

– Не думаю. Що це – гарна ідея!

– Чому?

– Бо у нас лише одна спроба! Ви, шановний, хіба не чули історію про…

– Велінду? Так, так, я знаю. Тоді в який день повертатися?

– А що як до того моменту, коли Феоніла та Домінік познайомилися? – запропонувала Натуся, витерши сльози. – Якщо вони не зустрінуться, то і не буде всієї цієї трагедії.

– Сумнівний план, – зауважила Фофа. – Вони можуть зустрітися і пізніше і тоді все буде марно.

– Погоджуюся, що така можливість завжди існуватиме. І тоді хто зна, як все обернеться у майбутньому.

– А що, якщо повернутися у той час, коли ви з бабусею викрили Домініка? – припустив Річард.

– Тоді Ви сидітимете за ґратами замість нього, – замотала головою дівчинка, – а я цього не допущу. Та й наречені, що і далі пропадатимуть, нам за це не подякують.

– Так собі план, – погодилася з Натусею Фофа.

– Тоді залишається лише вчорашній день, – підсумував Герцог.

– Ти правий, – мовив Річард. – Потрібно лише переконатися, що наш план із порятунку Ельвіри надійний. Ми не можемо ризикувати її життям. У нас всього одна спроба.

– Тож поспішати не будемо, – погодилася Натуся. – Треба ретельно все обдумати й підготуватися як слід.

Увесь наступний день маленька чарівниця, її домашня тваринка, друг-привид, названий дідусь та пес-нишпорка працювали над планом визволення бабусі. Нарешті під вечір усе було готове.

– А зараз всім спати! – скомандувала Фофа. – Потрібно набратися сил. Завтра – вкрай важливий день для нас!

– Друзі, – взяла слово Натуся, – я безмежно вдячна, що ви всі зі мною у цей складний час. План, який ми розробили, досить небезпечний для будь-кого з нас. І я зрозумію, якщо хтось вирішить для себе, що ризикувати не варто…

– Тут я тебе переб’ю, – вступив Герцог, – ми з тобою до кінця!

Інші енергійно закивали.

– Тоді спати! – мовила Фофа. – А завтра буде фінальна битва. І тут вже, або пан, або пропав!