2. Річниця

Через декілька місяців після цієї бурхливої пригоди, Натусю запросила до себе в гості Ганнуся, її шкільна подружка. Вона організувала піжамну вечірку для своїх однокласниць, і нашу маленьку чарівницю теж було запрошено.

Бабуся, що вже змінила гнів на милість, охоче відпустила онуку до подруг. Та й як не відпустити. Адже у неї сьогодні були власні плани. Річниця їхніх стосунків з англійським лордом. Тому цей вечір мав стати дуже романтичним. Чоловік запросив кохану до Парижу на вечерю біля Ейфелевої вежі.

– Яка ти гарна, бабусю! – захоплено вигукнула Натуся, коли та вийшла зі своєї кімнати. На жінці була вишукана вечірня сукня, волосся гарно укладене, а на щічках блищав рум’янець. – Ти ніби помолодшала!

– Таке ще скажеш, – ще більше засоромилася бабуся.

– Кажу, що бачу! – посміхнулася онука. – Лорд буде у захваті.

– Та ну тебе! – махнула рукою жінка, але сама все ж обернулася до дзеркала, щоб оцінити свій зовнішній вигляд.

– Так, мені вже час… – подивившись на годинник, сказала вона. – Ти все зібрала? Піжаму не забула? Як зв’язатися зі мною знаєш?

– Нічого я не забула! Не хвилюйся ти так! Ганнусині батьки за нами наглядатимуть. Піжама є. Все ОК. Сьогодні твій вечір. Так що не думай про мене, а краще гарно проведи час зі своїм коханим.

За вікном посигналили.

– Це за мною! Надійчин тато нас завозить. Мушу бігти! Люблю!

– І магію не смій використовувати, чуєш?

Натуся ствердно кивнула. Захопивши сумку з піжамою та особистими речами, вона вибігла за двері, навіть не здогадуючись, що ще не скоро побачить свою бабусю…