4. Де поділася бабуся?

Зранку Надійчин тато заїхав за дівчатками і порозвозив усіх по домівках. Дорогою додому, бліді та втомлені, з темними кругами під очима від безсонної ночі, подруги все ще обговорювали вчорашню подію. Натуся робила вигляд, що теж дуже злякалася. Але у душі лиш усміхалася від удалого жарту, який їй вдалося «провернути».

«Головне, щоб бабуся не дізналася, що я вкотре магію використовую. А то попаде мені…» – подумала маленька чарівниця. «Цікаво, а як вони з Лордом вечір провели? Сподіваюся, що теж повеселилися!»

Відчинивши двері своєї затишної оселі, Натуся здивувалася, що її ніхто не зустрічає. Панувала мертва тиша. Навіть штори не колихалися. Ніби тут і не жив ніхто і ніколи. 

– Бабусю, я вдома! – крикнула дівчинка, роззуваючись. – Фофа! Ти де? Я тобі від Ганнусі гостинців принесла. 

У квартирі було порожньо. Ні бабусі, ні їхньої домашньої улюблениці не було.

– Дивно як… – задумливо мовила Натуся, побачивши акуратно застелене ліжко бабусі. – Може вона ще й досі у Парижі? Тоді де ж Фофа? Невже, без мене на недільний чарівний ярмарок пішли?! Знають же, як я люблю ці дійства і не дочекалися…

Вона ще походила кімнатами, переконуючись, що це не якийсь жарт і з нею не грають у хованки, а тоді сіла за стіл і засумувала.

– Ну якщо так, то поки вони з ярмарку повернуться, я собі трав’яного чаю заварю і подивлюся щось цікавеньке.

Так вона і зробила. Аромат меліси та м’яти рознісся всією оселею. З пультом у руках Натуся сіла на диван, та вже збиралася увімкнути свій улюблений музичний канал, як раптом помітила клаптик паперу, прикріплений до буфету. 

– О, а ти тут звідки взявся? – здивувалася дівчинка знахідці. Вона підійшла поближче, щоб побачити написане. У записці чорним по білому було нашкрябано:

«Бабуся зникла. Зв’язку з нею немає. Побігла її шукати. Сиди вдома і не влізь у халепу, поки я не повернуся! Фофа».

Натуся швидко-швидко закліпала очима. «Бабуся зникла». «Зв’язку немає». «Не влізь у халепу». Ці слова не виходили у неї з голови. 

– Що ж мені робити? – нарешті мовила у розпачі. – Не сидітиму ж я, склавши руки? Треба і мені почати бабусю шукати. З чого ж почати? 

На столику біля дивану Натуся побачила листівку Лорда із запрошенням на вечерю. З іншого боку листівки було фото Ейфелевої вежі. 

– Точно! Париж! – зраділа Натуся і побігла до пральної машинки.