Розділ 24. Еліксир вічної молодості

Прибувши в теперішнє, наші чарівниці замислилися щодо застосування чарівної знахідки. Бабуся була досвідченішою, а отже, й обережнішою з такими речами. Адже достеменно не було відомо про всі властивості Святого Грааля. 

– Може мені пошукати інформацію про чашу в Інтернеті? – запропонувала Натуся. – Нам же потрібно розуміти, з чим саме ми маємо справу.

– Дитино, не все, що пишуть у тому вашому інтернеті – правда! – засумнівалася Ельвіра, яка не надто довіряла новітнім технологіям. Хоча ті не раз їх рятували (згадаймо хоча б випадок з Домініком!)

– Маєш рацію, не всьому можна довіряти, – погодилася онучка. – Однак, чим більше інформації матимемо, тим легше буде вирішити, що робити далі.

Після недовгих вмовлянь, бабуся все ж погодилася провести невеличке інтернет-розслідування. І не дарма. Адже, посидівши в кіберпросторі декілька годин, Натуся таки дізналася про магічно-чарівні властивості Грааля. 

З’ясувалося, що чаша є джерелом земного блаженства та вічної молодості, може насичувати будь-кого, підтримувати сили й життя людини, а також зачаровувати місцевість, роблячи її видимою лише для обраних. Інформації було так багато, що Натуся вже й не знала, чому можна довіряти.

Звісно ж Ельвіру насамперед зацікавила вічна молодість.

– Як добре було б завжди почуватися красивою, сповненою енергії та життєвої сили, – мовила вона сама до себе, вдивляючись у своє відображення в дзеркалі. – Жодних зморшок, хронічної втоми! І здоров’я міцне!

– Бабусю, ти й так у мене молода, красива, та ще й здоров’я тобі не позичати – завдяки твоїм щоденним ранковим зарядкам, на які й мене змушуєш вставати, – усміхнулася Натуся.

– Дякую за такі приємні слова, але помолодшати на кілька років усе ж не завадило б!

– Але ж ми не знаємо, як саме подіє ця магія! – наполягала онучка.

– Не хвилюйся, я на собі експериментувати не збираюся! – запевнила її бабуся. – Ходімо до зоомагазину, нам потрібно дещо придбати.

«Дещо» виявилося маленьким хом’ячком – пухкеньким і жвавим. Чарівниці помістили його у простору клітку, після чого Ельвіра дала йому випити води з чаші та уважно почала спостерігати за його поведінкою. Спочатку звірятко ніби обдумувало щось кілька хвилин, а потім почало бігати по клітці, роззираючись на всі боки. Воно здавалося дуже енергійним і радісним.

– Ну що, вже помолодішав? – кепкувато запитала Натуся, й досі не схвалюючи таких експериментів.

– Судячи з усього, принаймні жвавішим став, – серйозно відповіла бабуся, уважно слідкуючи за піддослідним. – Бачиш, який моторний цей пухнастик!

– Та бачу, бачу! Занадто моторний, як на мене, – зазначила дівчинка.  

Але вже за пів години поведінка хом’ячка різко змінилася.

Він жадібно поїдав усе, що потрапляло до клітки, і ніяк не міг насититися. Що б не давала йому Ельвіра, їжа зникала за лічені хвилини, а саме звірятко почало стрімко збільшуватися, поки не заповнило собою весь простір клітки. І все це – всього за ТРИ ГОДИНИ!

Стривожені чарівниці негайно відвезли хом’ячка до ветеринара, який виписав йому таблетки для зменшення апетиту. Окрім того, Фофа зайнялася з ним фітнесом і ретельно контролювала розмір його порцій. Завдяки цій турботі хом’ячок швидко повернув собі здоров’я й знову став веселим та жвавим, на радість собі та чарівницям. 

А ось бабуся вирішила не випробовувати долю у гонитві за вічною молодістю. Вона скористалася своєю магією, повернулася в часі й сховала Грааль у печері – там, де ніхто не зможе його знайти й завдати собі шкоди!