Розділ 21. Лицарки круглого столу

Та це була не єдина їхня мандрівка до Англії минулого. Звісно ж, не рахуючи численних бабусиних подорожей у вісімнадцяте століття до свого коханого Річарда. Але у них Ельвіра вирушала без онучки, яка краще воліла провести час з подругами чи своєю домашньою тваринкою – білочкою Фофою.

Та чарівниці не забували й одна про одну. Вони любили ходити на пікніки, а ще дивитися старі фільми. Особливо їм подобалися стрічки про шляхетних лицарів та їхніх дам, про часи доблесті та честі, романтики та турнірів. 

Тому не дивно, що коли Ельвіра запропонувала повернутися в часі до правління короля Артура та допомогти йому знайти Святий Грааль, Натуся з радістю погодилася. Однак, перед цим все ж перепитала бабусю:

– А що це за дивина той їхній Святий Грааль?

– Це дуже могутній артефакт, – пояснила вона. – Про його магічну силу існують численні легенди. Багато моїх колег теж намагалися знайти Грааль, але поки що нікому це не вдалося, адже про місце його знаходження – а це саме чаша – ніхто навіть не має уявлення.

– І що ж у ній такого особливого? – зацікавилася дівчинка.

– Кажуть, що той, хто вип’є з неї, отримає прощення гріхів і вічне життя. Ба більше, навіть близьке споглядання цього магічного предмета дає безсмертя! Принаймні, за легендою.

 – Ну тоді чого ми ще чекаємо, – Натуся бадьоро підскочила з дивану. – Рушаймо на пошуки Святого Грааля.

Сказано – зроблено! Чарівниці швиденько начаклували собі лицарські обладунки та переодягнулися. Один швидкий погляд на себе у дзеркало – вау! Ну справжнісінькі тобі лицарі! Не втрачаючи більше ні хвилини, дівчата забігли до ванної кімнати, крутнули ручку пральної машини і помандрували в Англію кінця п’ятого століття.

Там вони разом з іншими лицарями поспішили на зібрання Круглого столу. Коли всі були в залі, король Артур почав промову про Святий Грааль та його магічну силу. 

– Я думаю, ні для кого не секрет, наскільки цінною є ця чаша і наскільки пріоритетним є завдання її знайти! – резюмував він все вище сказане.

У залі схвально загомоніли, а Артур продовжував:

– Мені нарешті стало відомо місце знаходження Грааля! Усі інструкції отримаєте від моїх помічників. А зараз, мої воїни, невеликий стимул для швидших пошуків. Я обіцяю нагороду тому, хто першим знайде й принесе мені Святий Грааль. Це й титул головного лицаря королівства, і всі можливі й неможливі почесті. Успіхів вам усім у цьому непростому завданні.

– Мені вже кортить поринути у вир пригод на шляху до цієї магічної штуки! – прошепотіла Натуся.

– Мусимо бути обережними, – попередила бабуся. – Шлях цей не буде встелений трояндами, маю таку підозру!

– Але ж нас з тобою двоє! – намагалася заспокоїти її онучка. – Щось придумаємо! Тим паче у нас, на відміну від інших лицарів є ще одна вагома перевага!

– Яка ж? – поцікавилася Ельвіра.

– Ми ж чарівниці, – засміялася дівчинка.

– Маєш рацію, – повеселішала бабуся. – А я на якусь мить і зовсім про це забула!

Тож наші дівчата, в обладунках лицарів, теж вирушили на пошуки Святого Грааля. І, як ми пізніше дізнаємося, не безрезультатно!..