Спілка чаклунів

У світі чаклунів, як і у світі звичайних людей, існували свої правила. Кожні чотири роки таємним голосуванням обирався Найголовніший Чаклун, крім того, існувала Рада Старійшин. До неї і входила Бабуся. 

Рада Старійшин складала магічні закони, слідкувала за рівновагою Добра й Зла, відправляла сторічних чарівників на магічну пенсію та тримала рівновагу у світі.

Натуся знала про Раду, але їй було заборонено літати з Бабусею на зібрання до виповнення 18 років. Зараз вона зосереджувалася на простіших речах, таких як: школа, хлопці, танці. Іноді і їй хотілося хоч одним оком глянути, що дійсно робилося в Раді, познайомитися зі Старійшинами і бути учасником ну хоча б одного із засідань.

Бабуся ж дуже пишалася своєю посадою і серйозно ставилася до своїх обов’язків. Коли їй у свій час виповнилося 18 років, мама привела її, тоді ще незрілу чаклунку, на Раду. Дівчина була в захваті від побаченого. Усі маги були дуже поважними у своїх колах, спілкувалися спокійно й чемно один з одним, більшість із них мала занадто суворий вигляд. Вони носили чорні або білі мантії залежно від того, на якому боці служили – Добра чи Зла.

Наша бабуся одягала білу мантію. Вона була справедливою Старійшиною, ніколи не вирішувала чиюсь долю, не обдумавши спершу все, як слід. Нашу чаклунку поважали, а дехто й побоювався. Вона була завжди дуже пунктуальна, а тому однією із перших прилітала на зібрання. Бабуся завжди мала свою точку зору на ту чи іншу проблему, і її рішення були справедливими та виваженими. Завжди… До одного випадку…