Розділ 8. Міфи, що стали реальністю

Натуся, як ми вже знаємо, не була фанаткою виконання домашніх завдань із навчальних предметів. Проте розуміла, що бабуся не потерпить зауваження в щоденнику про їх невиконання. Тому коли на уроці зарубіжної літератури почали вивчати міфи Стародавньої Греції, вона дуже зраділа. Адже що може бути кращим за подорожі в часі, які принесуть не лише задоволення, а й гарну оцінку?!

Бабуся ж не любила повертатися в минуле, побоюючись ненароком його змінити. Бо це могло вплинути на майбутнє. 

– Щоразу у нас з тобою одна й та сама розмова, дитино! – бідкалася Ельвіра. – Ну чому не можна просто вивчати все по підручниках?

– Хіба ж це цікаво?? – заперечувала онучка. – Та й інтерпретацію авторів підручників ніхто не скасовував!

– То скористайся пошуковою системою в інтернеті, як усі нормальні діти! – не вгамовувалась бабуся.

– Ми з тобою обоє знаємо, що я не зовсім нормальна дитина, так що…

– Ну гаразд, лише заради цікавості та твоєї гарної оцінки з зарубіжної літератури!

Зібравшись у дорогу, чарівниці знову пішли до ванної кімнати – і пральна машина запрацювала на повну.

Усе закрутилося, завертілося – і в ту ж мить наші чарівниці опинилися в Стародавній Греції на горі Олімп. 

Три прекрасні Ори (богині пір року та порядку)  охороняли вхід. Однак, для наших дівчат вони зробили виняток і пропустили їх у палац. “Мабуть, у бабусі тут якісь чарівні зв’язки,” – подумала Натуся. – “А удавала, що вона тут жодного разу не була!” 

Дівчинка не очікувала, що погода буде настільки приємною. Ні дощу, ні снігу не було на Олімпі, там панувало вічне радісне літо. Ори запросили чарівниць на бенкет.

Переступивши поріг палацу, вони побачили неймовірну картину. На великому золотому троні сидів головний бог Олімпу – Зевс. Він, здавалося б, поринув у власні думки, але поява двох несподіваних гостей повернула його до реальності.

– Вітаю! Ласкаво прошу до нас на бенкет! – привітно звернувся він до чарівниць.

Ельвіра ввічливо вклонилася і Натуся швиденько послідувала її прикладу. Вона й гадки не мала, як поводити себе з давньогрецькими богами, а тому покладалася лише на бабусині знання.

 – Дякуємо, о всемогутній бог блискавок і грому, – мовила якось занадто театрально Ельвіра. – Сподіваємося, що ми не потривожимо Ваш спокій.

– Ну що Ви, що Ви! – заспокоїв її Зевс. – Тут так рідко бувають земні відвідувачі! Сідайте, пригощайтеся!

На столі, навколо якого сидів увесь пантеон богів, дійсно не було де яблуку впасти. Стільки екзотичних і дивовижних страв! І все таке ароматне, красиве та витончене! А різномаїття – чого тільки душа забажає!

– Мені тут вже дуже подобається, – прошепотіла Натуся, поклавши собі у тарілку велику грону винограду.

– Не забувай, ми тут лише через твоє домашнє завдання! – нагадала бабуся. – Спостерігай за богами і запам’ятовуй все, що побачиш!

А дивитися дійсно було на що. Точніше – на кого! 

Окрім самого бога блискавок і грому, тут була і його норовлива дружина Гера, якій постійно не подобалися фрукти, що їй на золотій таці приносили слуги. 

Поряд з Натусею сидів Аполлон із дзеркалом в руках і перебирав свої золоті кучері. А його сестра Артеміда, тримаючи наготові лук, готова була когось вполювати, хоч в цьому й не було потреби.

Тендітна богиня кохання Афродіта, зітхаючи, писала комусь любовні листи, час від часу пригортаючи папір до серця. А ось богиня війни Афіна разом з нестримним Аресом гралися на золотій дошці у срібних солдатиків, продумуючи стратегії майбутніх величних битв. 

Поки бабуся спілкувалася з Герою та Зевсом, Натуся витягла з кишені невеличкий записник і занотовувала все, що бачить. Реферат мав вийти неймовірний!

Дівчинці все було цікаво, тому вона ставила багато питань богам, які сиділи поруч із нею за столом. 

– А це правда, що Ви – покровитель музики, віщування і лікування? – запитувала вона красеня Аполлона. – Можете мені щось навіщувати?

– Тільки після того, як закінчу вкладати свою зачіску! – відповідав той.

– Ви так схожі на свого брата-близнюка! – захоплено казала дівчинка Артеміді. – Але я читала, що Ви не лише лікуєте хвороби, як Аполлон, а можете їх і накликати. Як Ви це прокоментуєте?

– Коли щось даєш, маєш право і щось забрати! – посміхаючись, говорила богиня.

– Як покровителька військового мистецтва, мудрості та ремесел може так невимушено гратися з богом жорстокої, агресивної та часто несправедливої війни? – зверталася вона до Афіни, ігноруючи при цьому неприємного їй Ареса.

– Ми відповідаємо за різні грані війни, – пояснювала та. – Я виступаю більше за оборонний напрям, а ще допомагаю своїм обранцям у хвилини крайньої небезпеки і веду їх до перемоги.