Розділ 2. Домашня тваринка

А тепер, як я й обіцяла, розповім вам про ще одну незвичайну особу в нашій магічній родині. Чому незвичайну, запитаєте ви?

Бо й бабуся з Натусею й самі далеко не прості дівчата! Тому й домашня улюблениця в них не може бути просто якоюсь кішечкою чи собачкою. Ба більше – навіть рибкою чи хом’ячком. Та й папуги – то більше для піратів, а не для чарівниць. 

“Тож хто жив з Ельвірою та її онучкою?” – запитаєте ви. А у мене для вас вже готова відповідь. Їхньою домашньою тваринкою була білочка, на ім’я Фофа.

Вона спала під бабусиним ліжком у спеціальному кошику. Якщо до наших дівчат хтось приходив, сусід чи поштар, що бувало нечасто, білочка ховалася під ліжко, щоб не шокувати їх своєю присутністю. Не кожен же день побачиш пухнастого руденького гризуна у квартирі. На дереві у парку – так. В дуплі в лісі – дуже ймовірно. Навіть іноді в зоопарку чи під вікнами санаторію. 

Але не в кімнаті звичайної багатоповерхівки! Ні, ні! Це могло б навести на певні сумніви щодо притомності бабусі та її онучки. А ставати приводом для зайвих пліток бабуся з онучкою аж ніяк не планували. Тому й ховали Фофу від сторонніх очей. А вона й не заперечувала, адже завжди мала безліч справ.

“Справ? Білочка?! Це ж яких???” – запитаєте ви. – “Цілими днями горішки гризти?”

А що, як я вам скажу, що й сама Фофа була екстраординарною істотою, як і її власниці? Так, так. Вона б вам сама про це розповіла!

Адже білочка вміла розмовляти! І не просто розводити теревені про погоду та улюблений серіал. Ні, ні. Фофа була надзвичайно розумною та кмітливою. 

Так, наприклад, одним із її щоденних занять було розв’язування кросвордів. Вона багато читала, особливо їй подобалася добірка Натусиних енциклопедій “ВСЕ про ВСЕ”, де тваринка шукала відповіді на питання, що її цікавили. 

Не залишала увагою вона і своїх власниць, які давно вже вважали її не просто домашньою тваринкою, а повноправним членом родини. 

Білочка знала багато мов, орієнтувалася в різних галузях науки, а тому часто допомагала Натусі виконувати домашні завдання, хоча бабуся була проти таких ведмежих послуг.

– Дивись, різниця між променем і відрізком дуже проста, – запевняла вона малу чарівницю, крокуючи взад-вперед столом і склавши лапки за спиною. – Відрізок – це частина нескінченної прямої, що обмежена ДВОМА її точками, – робила вона акцент на слові “двома”, – а ось промінь – це така ж частина нескінченної прямої, але вона вже обмежена ОДНІЄЮ точкою.

– Виявляється, математика – не така вже й складна наука, коли ти поруч, – посміхалася до білочки Натуся і старанно робила нотатки у зошиті.

– Навчатися у школі – це взагалі нескладно, – констатувала Фофа, піднімаючи вказівного пальця до гори. – Треба лише вміти не ловити ґав на уроках, як це робиш ти!

– Ой, яка ж ти правильна! Викопаний тобі пухнастий філософ! Ще окулярів не вистачає на носі, щоб ти їх постійно поправляла! – кепкувала дівчинка.

– А ти у нас гостра на язичок, – говорила білочка, демонструючи свій.

Такі “дискусії” були частими у їхній магічній родині, однак, жодних негативних емоцій вони ні в кого не викликали. Навпаки, був привід зайвий раз підняти собі настрій.

Та наша Фофа була не лише дуже розумною та начитаною. Не забувала вона і про фізичну форму. Ранкова зарядка, здорове збалансоване харчування та пробіжки квартирою були невіддільною частиною її життя. 

Та найбільше білочка все ж полюбляла танцювати під драйвові ритми улюблених пісень, завзято підспівуючи виконавцям.

– У здоровому тілі – здоровий дух! – повчала вона. – Та й взагалі, рух – це життя! Живемо, поки рухаємося!

З такими мудрими словами наші чарівниці не могли сперечатися, а тому часто підтримували Фофу на імпровізованому танцполі посеред вітальні, хвацько підтанцьовуючи під улюблені вітчизняні та закордонні треки. 

Окрім легкої вдачі, білочка мала ще й надприродне відчуття небезпеки. Тож коли нашим чарівницям щось загрожувало з боку інших чаклунів, Фофа першою це помічала, попереджала своїх дівчат і так їх рятувала.

Як я вже й казала, таку цінну домашню тваринку берегли як зіницю ока. Тож її ніхто не бачив і навіть мало хто з чарівників здогадувався про її існування. 

З дому вона виходила дуже рідко. Інколи бабуся з Натусею брали її з собою на прогулянку під час нічних польотів та коли подорожували в часі. Так, так, вам не почулося. Наші чарівниці вміли літати. Та й в минуле заглядали нерідко. Однак, про це я розповім трохи згодом.

Утім, такі прогулянки для Фофи були нечастими. Тваринка не зовсім добре почувалася під час них і воліла краще залишатися вдома та оберігати оселю від злих сил. А їх, повірте мені, вистачало! 

– Краще я квартиру патрулюватиму, – говорила вона бабусі, коли та хотіла брати її з собою.