Домашня тваринка

Оскільки наші бабуся та Натуся були не зовсім звичайними людьми, то й домашня тваринка в них була не зовсім звичайною. Як правило, люди заводять кота чи собаку, папугу чи хом’ячка, ну, у крайньому разі, рибок. Та в наших чарівниць жила білочка, на ім’я Фофа.

Вона спала під бабусиним ліжком у спеціальній корзинці. Якщо приходили гості, білочка ховалася під ліжко, щоб не шокувати присутніх. Коли ж чарівниці залишались одні, Фофа стрибала по всіх кімнатах і тішила їх.

Білочка вміла не лише розмовляти. Під улюблену динамічно-танцювальну музику тваринка ще й ритмічно рухалася та наспівувала слова пісень.

Фофа була надзвичайно розумна й кмітлива, а отже, одним із її щоденних занять було вирішення кросвордів. Вона багато читала, особливо їй подобалася добірка Натусиних енциклопедій «Все про все», де тваринка відшуковувала правильні відповіді на питання кросвордів.

Білочка знала багато мов, орієнтувалася у всіх галузях науки, а тому часто допомагала Натусі виконувати домашні завдання, хоча бабуся була проти таких ведмежих послуг.

Коли нашим чарівницям щось загрожувало з боку інших чаклунів, Фофа першою це помічала, попереджала своїх господарок і так їх рятувала. У білочки було надприродне чуття небезпеки: вона заздалегідь могла відчути якусь неприємність чи загрозу.

Також її інколи брали із собою на прогулянку під час нічних польотів та коли подорожували в часі. Проте тваринка не зовсім добре почувала себе під час цих мандрівок і воліла краще залишатися вдома та оберігати оселю від злих сил.

Фофа відчувала любов і турботу своїх чарівниць – і тому намагалася підтримувати й допомагати їм у всьому.