Розпорядок дня

День у чарівниць завжди починався однаково. Бабуся поливала Натусю маленькою хмаркою з дощиком, адже та ніяк не могла прокинутися. Онучка цього дуже не любила, а тому завжди тримала під ліжком маленьку парасольку.

Коли бабусі все ж таки вдавалося підняти онучку з ліжка, то вони одягалися і йшли надвір робити зарядку.

У холодні, дощові дні та взимку вправи доводилося робити на балконі, що дуже тішило Натусю, адже не потрібно було спускатися, а потім і підніматися на 5-й поверх. Проте бабусі більше подобалися сонячні дні, коли можна було піти на шкільний стадіон і пробігти декілька кругів, вдихаючи свіже ранкове повітря.

Після зарядки та водних процедур наші чарівниці готували собі сніданок і трав’яний чай. За столом бабуся читала «Чарівну пресу», а Натуся забавлялася тим, що оживляла героїв газетних статей. Бабуся таких забав не схвалювала й постійно сварила онучку.

Після сніданку посуд зникав, а стіл самоочищався. Бабуся не була в захваті від такої магії, адже надавала перевагу ручній праці. Натуся ж не поділяла бабусиних переконань. Вона була дуже щаслива позбутися хоч якихось обов’язків в домі.

Далі хатні клопоти були в кожного свої: бабуся готувала різні трав’яні настої, перебирала рослинки в мішечках, що збирала в лісі; Натуся ж ішла до школи – навіть чарівницям потрібно знати, як писати, читати й рахувати. У магії без цього ніяк!

У школі Натуся намагалася стримувати себе, щоб не чаклувати. Ніхто не здогадувався, що дівчинка має такі здібності. Бабуся ж дуже наполегливо прохала Натусю не видати їхню таємницю. Іноді це давалося дівчинці ой як важко! Погана оцінка ніби сама просила, щоб зникнути із щоденника. Однокласник, що відбирав зошити з виконаним домашнім завданням, так і благав перетворитися на якогось хом’ячка чи рибку і потрапити в живий куточок класу. Але, пам’ятаючи про заборону бабусі, Натусі не залишалося нічого іншого, як змиритися з тим, що деякі проблеми магією не вирішуються.

Після школи Натуся бігла додому, адже знала, що бабуся завжди приготує щось дуже смачненьке. По обіді наші чарівниці йшли в чарівний сад. Іноді вони встигали трохи й помандрувати в часі. Але зовсім не довго, бо Натусі потрібно було виконувати домашнє завдання. А ввечері вони любили політати над містом, сховавшись під ковдрою-невидимкою. Утомлені, поверталися додому й поринали у світ сновидінь.