Розділ 1. Знайомство

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

В одному маленькому містечку, на одній мальовничій вуличці, у звичайній п’ятиповерхівці жили три особи. Одна з них добра, спокійна та дуже мудра жінка – бабуся Ельвіра. Невеличкого зросту, проте дуже енергійна й весела. Ельвіра полюбляла ранкові прогулянки, пильно слідкувала за своїм здоров’ям та багато читала. Вона знала безліч секретних рецептів здоров’я та краси й завжди мала вигляд свіжий та чарівний. Бабусину доброту й чуйність цінували всі, хто її знав.

Не менш цікава й онучка Ельвіри. Звали її Наталія, однак, бабуся і всі навколо називали її Натусею. Це була гарна, кмітлива та привітна дівчинка. Вона мала світле обличчя, укрите ластовинням, кирпатий носик і рудувате волосся. Її щира усмішка та ямочки на щічках нікого не залишали байдужими. Вона дуже шанувала, любила свою бабусю і майже завжди її слухалася. Так, так, майже. Адже Натуся від природи була непосидючою, дуже допитливою й часто потрапляла в різні пригоди, із яких саме бабусі доводилося її рятувати.

Жила з ними і ще одна особа, про яку я розповім у наступному розділі. Можу лише сказати, що вона дуже незвична і є невіддільною частиною їхньої чудернацької родини. Чому чудернацької?

Ой, ледь не забула сказати! Бабуся з Натусею – ЧАРІВНИЦІ! Звичайно, ніхто з їхніх сусідів про цей бік життя наших героїнь навіть не здогадувався. Вони не хотіли зайвої уваги до своїх персон, а тим більше до того, що вони роблять у вільний від нормального життя час. Тому поводилися точнісінько так, як звичайнісінькі бабуся й онучка. 

Старша чарівниця проводила більшість часу, як і належить літній жіночці на пенсії, а молодша – “гризла граніт науки” в школі. З сусідами вони поводилися привітно, вдома намагалися створювати зайвого шуму. Але гостей до себе не запрошували і дуже цінували свій особистий простір. Натомість бабуся часто пригощала усіх, хто мешкав з ними поруч, своєю випічкою. А пекти вона уміла! Запитайте у будь-кого, хто колись куштував її смаколики!

У чарівниць був і свій цікавий розпорядок дня. Але це я вже забігаю наперед. Можу лише сказати, що часу дарма вони не гаяли. Як на звичайні справи, так і на незвичайні.

Що ж, ви спитаєте, за справи такі? О, всіх одразу й не перелічиш! Та й не буду псувати задоволення дізнаватися про наших чарівниць поступово. Однак трохи підніму вам завісу таємниці... 

У їхній трикімнатній квартирі були справжні таємні двері, заховані за яскравими фотошпалерами. На них було зображено літній сад. На передньому плані стояло двоє крісел-гойдалок та невеличкий білий плетений столик із вазою квітів. На задньому – буяли квіти, літали метелики, на деревах росли соковиті плоди, які так і кортіло зірвати.

Тож коли бабуся з онучкою закінчували хатні справи, то йшли до кімнати з фотошпалерами, плескали тричі в долоні, казали чарівні слова й заходили до саду. Так, вам не почулося. Саме в СТІНУ і саме ДО САДУ!

Там бабуся могла відпочити в кріслі, почитати свіжу магічну пресу або чергову книгу з рецептами лікарських настоянок із цілющих трав. А Натуся тим часом бігала за метеликами, ніжилася під сонечком на свіжій зеленій травичці або збирала бабусі черговий букет із духмяних квітів, яких так багато росло в їхньому магічному саду. 

І якби сусіди, які іноді заходили до наших дівчат, були трішечки уважнішими, то помітили б, що букет на столику, на фотошпалерах завжди інший…

Так, так, бачу по очах, що Вам сподобався цей перший розділ!) А якщо так, то поставте вподобайку і сміливо додавайте книгу собі в бібліотеку!) Впевнена, що Ви не пошкодуєте!)