Отже, наші дві сміливі чарівниці в обладунках лицарів вирушили на пошуки чаші безсмертя. Вони обійшли всі печери, блукали лісами, проте знайти нічого не могли.
Тоді Бабуся дістала з-під обладунків зачарований Клубочок і попросила його показати дорогу до скарбу. Радий, що нарешті може стати в пригоді, Клубочок весело покотився лісовою доріжкою, і незабаром чарівниці вийшли на галявину. Якщо не зважати на величезний дуб поряд із галявиною, то нічого незвичного там не було. «Ти точно не помилився?» - запитала Бабуся Клубочка. Той наполягав на своєму й вказував на дуб.
Натуся, як наймолодша й найспритніша, вилізла на дерево. Здавалося, що йому кінця й краю нема. Нарешті вона побачила на верхівці дуба велике гніздо. Птахів у ньому не було, але щось виблискувало в променях сонця. Евріка! То була чаша!
Натуся заворожено дивилася на чарівну знахідку й не могла відірвати від неї очей. Та було вже час вертатися донизу. Дівчинка схопила чашу й хотіла вже злазити, як раптом величезний орел прилетів невідомо звідки, схопив пазурами Натусю й полетів.
«Бабусю-ююю! Ряту-ууууй!» - тільки й змогла крикнути вона.
#104 в Різне
#11 в Дитяча література
#411 в Фентезі
подорожі в часі і між світами, чаклунство і магія, пригоди та таємниці
Відредаговано: 12.12.2024