Розділ 17. Учителька під гіпнозом

Натуся, як і всі її однолітки, не дуже любила школу. Їй не подобалося годинами сидіти на одному місці й слухати нудні речі про нудних людей. Хоча мушу все ж зазначити, що деякі предмети вона полюбляла. Наприклад, історію. Адже завжди цікаво дізнатися щось незвичне про якусь подію з минулого, а потім за допомогою пральної машини часу перевірити правдивість того, про що розповідала вчителька.

Окрім історії, Натусі подобалася фізкультура. Адже на цьому уроці можна було порухатися, а не сидіти за партою. Колективні ігри згуртовували, а свіже повітря в гарну теплу погоду надавало сил на цілий день.

А ще дівчинці дуже подобалося малювати. Вдома вона навіть іноді оживляла свої творіння. Так, її кімнатою міг бігати рожевий єдиноріг чи літати маленька фея. Звісно ж, Ельвіра такої магії не підтримувала. Адже намальовані герої могли в будь-який час вийти з-під контролю та наробити невиправної шкоди. Тому Натуся “малювала” лише коли бабусі не було вдома, а Фофа сідала у кімнаті медитувати. 

Однак, окрім історії, малювання та фізкультури малій чарівниці було важко зосередитися у школі. До багатьох предметів вона ставилася нейтрально. Але були й такі, які викликали в неї лише невимовну нудьгу. Це були точні науки: математика, фізика та хімія. 

Будучи творчою натурою, Натуся намагалася якось викрутитися, коли наставала її черга відповідати на те чи інше запитання, поставлене вчителем. Та іноді й це не допомагало. Тоді доводилося пускати в хід магію.

Одного разу на уроці геометрії Натусю запитали про три ознаки рівності трикутників, але правило геть чисто вилетіло з голови дівчинки. Як вона не намагалася його пригадати, нічого не виходило. 

– Сміливіше, Наталко, – підбадьорювала її тим часом вчителька Світлана Тарасівна. – Тільки не кажи мені, що ти не підготувалася до сьогоднішнього уроку!

Дівчинка почухала потилицю і зітхнула. «Ех, доведеться знову своїми здібностями користуватися, - подумала чарівниця. – А то від бабусі влетить за погану оцінку».

Тоді вона уважно подивилася на вчительку – і малі оченята якось дивно й ледь помітно засвітилися. Погляд був настільки пильним, що вчителька не могла відвести очей. Звісно ж, однокласники при цьому нічого не помітили. 

А Світлана Тарасівна, неочікувано для учнів та самої себе, раптом сказала: 

– Наталко, я впевнена, що ти знаєш ці ознаки, просто перевтомилася. Сідай, я ставлю тобі найвищий бал. А правила розкажеш, коли захочеш!

У класі запанувала тиша. Задоволена Натуся спокійнісінько всілася на своє місце. А вчителька взяла журнал і дійсно-таки виставила там оцінку. І не “незадовільно”, як подумали ви, а “відмінно”!!!

Класом пройшовся шепіт. Учні були приголомшені. От би і їм так оцінки заробляти! І що це на вчительку найшло? А що як у неї просто день сьогодні такий – хороший – і вона направо і наліво роздаватиме всім найвищі бали?! 

Не пройшло і хвилини, як усі Натусині однокласники наперебій стали тягнути руки вгору, щоб теж “розказати” про ознаки рівності трикутників. Ех, якби ж вони знали, що їхня колега не просто так заробила своє “відмінно”, а дія її чар скінчилася, як тільки вона сіла на своє місце. В результаті цього, того дня в журналі 7-А класу з’явилося чимало “двійок”. Але не в нашої чарівниці.