Натуся дуже важко переживала своє покарання. Будучи дівчинкою комунікабельною, вона жодного дня не могла провести без спілкування з друзями. А тут на цілий місяць покарали… Проте сперечатись із бабусею не стала – сама знала свою провину.
Одного суботнього ранку, коли сонечко вже пробивалося в кімнату, Натуся прокинулася з якимось дивним відчуттям. Це була тривога. Проте, подумавши, що це почуття, мабуть, викликане поганим сновидінням, дівчинка пішла на кухню.
Після сніданку чарівниці відпустили білочку надвір погуляти, а самі сіли за свої справи. Бабуся читала останній номер газети «У світі магії», а Натуся виконувала домашнє завдання на понеділок. Раптом вони почули писк. Підбігши до вікна, чарівниці побачили страшну картину: злий сусідський пес тримав зубами їхню білочку за хвоста й гарчав. Фофа намагалася викрутитися, та собача хватка була дуже сильною.
Незважаючи на бабусині заборони, Натуся вискочила з дому й побігла рятувати свою домашню тваринку. Вона підібрала по дорозі гілку і, відчайдушно нею махаючи, намагалася звільнити білочку від зубів лихого звіра. Та той ніяк не хотів відпускати.
Тоді Бабуся, розуміючи, що без неї не обійтися, махнула чарівною паличкою, пробурмотіла кілька слів – і собака, як загіпнотизований, відпустив білочку й помалу позадкував у свій двір. Фофу було врятовано!
За те, що не побоялася собаки й намагалася врятувати друга, Натусине покарання було скасоване.
#100 в Різне
#12 в Дитяча література
#410 в Фентезі
подорожі в часі і між світами, чаклунство і магія, пригоди та таємниці
Відредаговано: 12.12.2024