Розділ 10. Неочікуваний гість

Як я вже розповідала, наші чарівниці не кликали до себе гостей. Та й відвідувачів у них було небагато. Все ж, потрібно було тримати свою “чарівність” у таємниці. Та іноді, хотіли вони того чи ні, доводилося запрошувати до себе незнайомців. Наприклад, працівників різних служб, щоб полагодити щось у квартирі. Про один з таких візитів я і розповім у цьому розділі.

Так от, одного разу, як завжди, після обіду чарівниці відпочивали у своєму квітучому саду на фотошпалерах. 

– Здається, я зголодніла, – приклавши руку до живота, мовила Натуся. – Вже он бурчить.

– Тоді піду на кухню приготую щось смачненьке, – відповіла бабуся, енергійно встаючи з крісла-гойдалки. – Якісь побажання?

– Можна смаженої картопельки з м’яском, – мрійливо зітхнула онучка. – І салатик овочевий.

– Буде зроблено! – сказала Ельвіра. – Йдеш зі мною?

– Я ще квітів назбираю у вазу. Для букета. А потім уроки піду вчити… Нам з історії багато задали.

– Гаразд, тоді покличу тебе, коли вечерю приготую, – мовила бабуся і вийшла з фотошпалер назад до квартири. 

Дівчинка ж залишилася у саду і зайнялася збиранням квітів. Та цей процес зайняв у неї набагато більше часу, ніж вона планувала. Натуся так захопилася, що й не почула, як у двері квартири постукали. “Чому постукали, а не подзвонили?” – спитаєте ви. Зараз самі зрозумієте, коли дізнаєтеся, що за гість завітав до чарівниць.

Тож повернемося у квартиру. Бабуся, думаючи, що онучка у своїй кімнаті робить уроки, відчинила двері. На порозі стояв електрик, якого вони викликали ще вчора через негаразди зі світлом. 

– Ой, добре, що Ви прийшли, – привітавшись, мовила бабуся. – У нас якісь перебої. То дверний дзвінок відмовляється працювати, то лампочки у спальні миготять. Потрібна думка експерта. Ваша думка. От ми Вас і покликали. Ми – це я і моя онучка. Вона зараз уроки робить.  Ой, чого ж Ви на порозі стоїте, проходьте!

Коли чоловік роззувся, вона провела його до кімнати. 

– Проблеми почалися вчора, – розповідала вона по дорозі. – А особливо мене бентежить перебій світла. То є, то немає. Ще й блимає іноді. Як думаєте, що це може бути?

– Причини можуть бути різними, – пояснював чоловік, заходячи до спальні. – По-перше, слід перевірити…

Що саме слід було перевірити електрик не сказав, адже був надто шокований побаченим. Зі шпалерів на стіні на нього розгублено дивилася дівчинка з букетом квітів у руках. Вона майже не рухалася, лише здивовано кліпала очима й не знала, куди подітися. Не вигадавши нічого кращого, Натуся вилізла із саду у квартиру на очах блідого робітника.

Чоловікові одразу ж стало зле і він знепритомнів. Як виявилося пізніше, такого з ним ніколи раніше не траплялося. Але все ж колись буває вперше, чи не так?

– Що я наробила? – сплеснула руками Натуся.

– Ну й додумалася зі стіни вилазити, – пробурмотіла бабуся, перевіряючи пульс електрика. – Стояла б нерухомо, він би подумав, що то картинка така.

– Погана з мене акторка вийшла б, – зізналася дівчинка. – Ти ж знаєш, це не моє!

– Гаразд, ти посидь біля нашої “жертви”, а я побіжу за нашатирним спиртом на кухню!

Ельвіра вибігла зі спальні, а Натуся вже й поворушитися боялася. Через хвилинку, бабуся повернулася з двома пляшечками. 

– А в іншій що? – поцікавилася онучка.

– Зілля забуття звісно! Не вистачало б, щоб про наші фотошпалери все місто розмовляло. Ризикуємо викриттям!

Коли електрик прокинувся, то не міг збагнути, як він опинився на підлозі. Бабуся пояснила, що сталося коротке замикання і його вдарило струмом. Звучало це правдоподібно, тому чоловік, не розпитуючи подробиць, почав лагодити світло. 

Коли роботу було закінчено, бабуся пригостила електрика чаєм  з ватрушками й провела чоловіка до виходу. А зі своєї кімнати до нього усміхалася Натуся. “Де ж я зустрічав цю дівчинку?!” – подумав чоловік, та нічого вголос не сказав.

Такі ситуації не часто траплялися в їхній оселі, адже чарівниці намагалися бути дуже обережними й не розкривати незнайомцям своїх здібностей. Та іноді доводилося діставати із кухонної шафи пляшечку з зіллям забуття, щоб не створювати собі зайвих проблем. Спілка Чаклунів, про яку розповім у наступних розділах, слідкувала за їхніми діями, а тому наші дівчата майже не мали права на помилку.

А як би Ви вчинили на місці Натусі? Діліться в коментарях!