Розділ 8. Міфи, що стали реальністю

Натуся, як ми вже знаємо, не була фанаткою виконання домашніх завдань із навчальних предметів. Проте розуміла, що бабуся не потерпить зауваження в щоденнику про їх невиконання. Тому коли на уроці зарубіжної літератури почали вивчати міфи Стародавньої Греції, вона дуже зраділа. Адже що може бути кращим за подорожі в часі, які принесуть не лише задоволення, а й гарну оцінку?!

Бабуся ж не любила повертатися в минуле, тому що ненароком його можна було змінити. А це могло вплинути на майбутнє. 

– Щоразу у нас з тобою одна й та ж розмова, дитино! – бідкалася Ельвіра. – Ну чому не можна просто вивчати все по підручниках?

– Хіба ж це цікаво?? – заперечувала онучка. – Та й інтерпретацію авторів підручників ніхто не скасовував!

– То скористайся пошуковою системою в інтернеті, як усі нормальні діти! – не вгамовувалась бабуся.

– Ми з тобою обоє знаємо, що я не зовсім нормальна дитина, так що…

– Ну гаразд, лише заради цікавості та твоєї гарної оцінки з зарубіжної літератури!

Зібравшись у дорогу, чарівниці знову пішли до ванної кімнати – і пральна машина запрацювала на повну.

Усе закрутилося, завертілося – і в ту ж мить наші чарівниці опинилися в Стародавній Греції на горі Олімп. 

Три прекрасні Ори охороняли вхід. Однак, для наших дівчат вони зробили виняток і пропустили їх у палац. “Мабуть, у бабусі тут якісь чарівні зв’язки,” – подумала Натуся. – “А удавала, що вона тут жодного разу не була!” 

Перше, що здивувало дівчинку, була приємна погода. Ні дощу, ні снігу не було на Олімпі, а вічно світле, радісне літо. Ори запросили чарівниць на бенкет.

Зайшовши в середину палацу, вони побачили неймовірну картину. На великому золотому троні сидів головний бог Олімпу – Зевс. Він, здавалося б, про щось задумався, але думки його перервали дві нові гості.

– Ласкаво просимо до нас на бенкет! – привітно звернувся він до чарівниць.

Ельвіра ввічливо вклонилася і Натуся швиденько послідувала її прикладу. Вона й гадки не мала, як поводити себе з давньогрецькими богами, а тому покладалася лише на бабусині знання.

 – Дякуємо, о всемогутній бог блискавок і грому, – мовила якось занадто театрально Ельвіра. – Сподіваємося, що ми не потривожимо Ваш спокій.

– Ну що Ви, що Ви! – заспокоїв її Зевс. – Тут так рідко бувають земні відвідувачі! Сідайте, пригощайтеся!

На столі, навколо якого сидів увесь сонм богів, дійсно не було де яблуку впасти. Стільки екзотичних страв! І все таке ароматне, красиве та витончене! А різномаїття – чого тільки душа забажає!

– Мені тут вже дуже подобається, – прошепотіла Натуся, поклавши собі у тарілку велику грону винограду.

– Не забувай, ми тут лише через твоє домашнє завдання! – нагадала бабуся. – Спостерігай за богами і запам’ятовуй все, що побачиш!

 А дивитися дійсно було на що. Вірніше сказати, на кого! Окрім самого бога блискавок і грому, тут була і його норовлива дружина Гера, якій постійно не подобалися фрукти, що їй на золотій таці приносили слуги. 

Поряд з Натусею сидів Аполлон з дзеркалом в руках і перебирав свої золоті кучері. А його сестра Артеміда, тримаючи наготові лук, готова була когось вполювати, хоч в цьому й не було потреби.

Тендітна богиня кохання Афродіта, зітхаючи, писала комусь любовні листи, час від часу пригортаючи папір до серця. А ось богиня війни Афіна разом з нерозсудливим Аресом гралися на золотій дошці у срібних солдатиків, продумуючи стратегії майбутніх величних битв. 

Поки бабуся спілкувалася з Герою та Зевсом, Натуся витягла з кишені невеличкий записник і занотовувала все, що бачить. Реферат мав вийти неймовірний!

Дівчинці все було цікаво, тому вона ставила багато питань богам, які сиділи поруч із нею за столом. 

– А це правда, що Ви – покровитель музики, віщування і лікування? – запитувала вона красеня Аполлона. – Можете мені щось навіщувати?

– Тільки після того, як закінчу вкладати свою зачіску! – відповідав той.

– Ви так схожі на свого брата-близнюка! – захоплено казала дівчинка Артеміді. – Але я читала, що Ви не лише лікуєте хвороби, як Аполлон, а можете їх і накликати. Як Ви це прокоментуєте?

– Коли щось даєш, маєш право і щось забрати! – посміхаючись, говорила богиня.

– Як покровителька військового мистецтва, мудрості та ремесел може так весело гратися з богом жорстокої, агресивної та часто несправедливої війни? – зверталася вона до Афіни, ігноруючи при цьому неприємного їй Ареса.

– Ми відповідаємо за різні сторони війни, – пояснювала та. – Я виступаю більше за оборонну війну, а ще допомагаю своїм обранцям у хвилини крайньої небезпеки і веду їх до звитяги.